На жаль людство не зрозуміло Божий план і не зрозуміло як Бог хоче здійснити Свій план. Божий намір полягає в тому, щоб мати в вічності синів і дочок, і жити з ними в спілкуванні. Для такого високого визначення людина була створена за образом Божим. Людина була вінцем творіння; їй дано було панування над всією землею, на неї ж була покладена і вся відповідальність.

Бог створив людину з вільною волею і зі здатністю любити, відчувати, вирішувати і т. д. І все ж таки людина повинна була жити за принципом слухняності і в згоді з волею Божою. Людині дано було випробування, в якому вона сама вільно могла прийняти рішення. Господь дав їй вказівку, яку легко можна було виконати. (Бутт. 2:15-17) Дотримання заповіді Божої було справою честі; але людина не виконала Божу заповідь; вона рішила бути “самостійною” і втратила залежність від Бога; через це вона зруйнувала досконалу гармонію між нею і Творцем, і відлучилася від Бога.

Писання не повідомляє, як довго тривало те незворушне спілкування з Господом Богом. У всякому разі не було до гріхопадіння ні горя, ні сліз, ні скорботи, ні хвороби, ні смерті. Так як ми визначені для вічного життя без цих супутніх явищ, то ми і прагнемо (бажаємо) повернутися в первісний стан.

Спершу повстав проти Бога князь ангелів (херувим) і тому був скинутий з небес. (Іс. 14:12-15) Згідно Єз. 28:13 він перебував в Едемському саду Божому. Після того, як він був скинутий з небес, він намагався впливати на людство, щоб збурити і відокремити людство від Бога.

Так як сатана, будучи духом, не міг звабити тілесної людини, то скористався він змієм, який майже на всіх мовах відноситься до чоловічого роду і який в той час ходив як людина ногами своїми; тільки після прокляття він став повзючою твариною (гадом) (Бутт. 3:14). Як видно з Бутт. 3, змій “заплутав” Єву в розмові. Словами: “Чи справді сказав Бог…” змій досяг того, що Єва почала сумніватися в слові Божому. Крім того, мова йшла про “приємне для очей і жаданне”, про “знання”, про те що “будете, як боги”, і т.д.

Бог Адама попередив: “… бо в день, в який ти скуштуєш від нього, смертю помреш” (Бутт. 2:17). Сатана сказав Єві через змія протилежне: “ні, не помрете” (Бутт. 3:4). Таким чином йому вдалося взяти під свій вплив Єву і звабити її, і ввести в блуд (німецький переклад). Єва ж залучила Адама в гріх і спілкування між Богом і людиною зруйнувалося.

З тих пір весь світ лежить у злі і знаходиться під впливом лукавого. Кожна людина, яка народжується в цей світ, є чадо смерті.

Для того, щоб людина в гріху не вічно жила, заборонено було їй їсти від дерева життя після її падіння. Тому Бог вигнав її з раю; спершу мало здійсниться відкуплення і примирення. Коли це сталося, Господь сказав одному з злочинців: “Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі мною в раю” (Лук. 23:43).

Всі люди народжуються грішниками і “відірваними” від Бога. Кожен з нас поступає і реагує, як Адам і Єва. Всі ми винні перед Богом і потребуємо відкуплення. Як Адам і Єва закрили свою наготу фіговим листям, (тобто не справжнім одягом), так само не допомагають релігійні дії і обряди, які відбуваються від страху покарання перед Богом. Як Господь застав Адама і Єву після їх гріхопадіння, такими ще й сьогодні стоять люди перед Ним.

У першому двотисячолітньому періоді були окремі люди, як наприклад, Енох, Ной, Авраам, яким відкрив Себе Бог. Людство йшло власними шляхами і вшановувало різних богів. За днів Мойсея Бог обрав народ Ізраїльський. Було дано закон, були встановлені різні жертвоприношення, які повинен був здійснювати народ Ізраїльський. Ці жертви не могли принести остаточне примирення, а тільки покривали злочини. Вони вказували на жертовного Агнця Божого, Який помре за гріхи світу і зруйнує перепону між Богом і людьми. Закон був необхідний, бо законом пізнається гріх (Рим. 3. 20). Дух Божий викривае нас за допомогою заповідей і заборон, і виявляє, що ми є злочинцями, винуватцями і нам необхідне відкуплення.

На жаль людство не зрозуміло Божий план і не зрозуміло як Бог хоче здійснити Свій план. Божий намір полягає в тому, щоб мати в вічності синів і дочок, і жити з ними в спілкуванні. Для такого високого визначення людина була створена за образом Божим. Людина була вінцем творіння; їй дано було панування над всією землею, на неї ж була покладена і вся відповідальність.

Бог створив людину з вільною волею і зі здатністю любити, відчувати, вирішувати і т. д. І все ж таки людина повинна була жити за принципом слухняності і в згоді з волею Божою. Людині дано було випробування, в якому вона сама вільно могла прийняти рішення. Господь дав їй вказівку, яку легко можна було виконати. (Бутт. 2:15-17) Дотримання заповіді Божої було справою честі; але людина не виконала Божу заповідь; вона рішила бути “самостійною” і втратила залежність від Бога; через це вона зруйнувала досконалу гармонію між нею і Творцем, і відлучилася від Бога.

Писання не повідомляє, як довго тривало те незворушне спілкування з Господом Богом. У всякому разі не було до гріхопадіння ні горя, ні сліз, ні скорботи, ні хвороби, ні смерті. Так як ми визначені для вічного життя без цих супутніх явищ, то ми і прагнемо (бажаємо) повернутися в первісний стан.

Спершу повстав проти Бога князь ангелів (херувим) і тому був скинутий з небес. (Іс. 14:12-15) Згідно Єз. 28:13 він перебував в Едемському саду Божому. Після того, як він був скинутий з небес, він намагався впливати на людство, щоб збурити і відокремити людство від Бога.

Так як сатана, будучи духом, не міг звабити тілесної людини, то скористався він змієм, який майже на всіх мовах відноситься до чоловічого роду і який в той час ходив як людина ногами своїми; тільки після прокляття він став повзючою твариною (гадом) (Бутт. 3:14). Як видно з Бутт. 3, змій “заплутав” Єву в розмові. Словами: “Чи справді сказав Бог…” змій досяг того, що Єва почала сумніватися в слові Божому. Крім того, мова йшла про “приємне для очей і жаданне”, про “знання”, про те що “будете, як боги”, і т.д.

Бог Адама попередив: “… бо в день, в який ти скуштуєш від нього, смертю помреш” (Бутт. 2:17). Сатана сказав Єві через змія протилежне: “ні, не помрете” (Бутт. 3:4). Таким чином йому вдалося взяти під свій вплив Єву і звабити її, і ввести в блуд (німецький переклад). Єва ж залучила Адама в гріх і спілкування між Богом і людиною зруйнувалося.

З тих пір весь світ лежить у злі і знаходиться під впливом лукавого. Кожна людина, яка народжується в цей світ, є чадо смерті.

Для того, щоб людина в гріху не вічно жила, заборонено було їй їсти від дерева життя після її падіння. Тому Бог вигнав її з раю; спершу мало здійсниться відкуплення і примирення. Коли це сталося, Господь сказав одному з злочинців: “Істинно кажу тобі, сьогодні будеш зі мною в раю” (Лук. 23:43).

Всі люди народжуються грішниками і “відірваними” від Бога. Кожен з нас поступає і реагує, як Адам і Єва. Всі ми винні перед Богом і потребуємо відкуплення. Як Адам і Єва закрили свою наготу фіговим листям, (тобто не справжнім одягом), так само не допомагають релігійні дії і обряди, які відбуваються від страху покарання перед Богом. Як Господь застав Адама і Єву після їх гріхопадіння, такими ще й сьогодні стоять люди перед Ним.

У першому двотисячолітньому періоді були окремі люди, як наприклад, Енох, Ной, Авраам, яким відкрив Себе Бог. Людство йшло власними шляхами і вшановувало різних богів. За днів Мойсея Бог обрав народ Ізраїльський. Було дано закон, були встановлені різні жертвоприношення, які повинен був здійснювати народ Ізраїльський. Ці жертви не могли принести остаточне примирення, а тільки покривали злочини. Вони вказували на жертовного Агнця Божого, Який помре за гріхи світу і зруйнує перепону між Богом і людьми. Закон був необхідний, бо законом пізнається гріх (Рим. 3. 20). Дух Божий викривае нас за допомогою заповідей і заборон, і виявляє, що ми є злочинцями, винуватцями і нам необхідне відкуплення.