Божий связок з людьми в Сині Людському показаний нам в Євр. 2:6-9: “… що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? Не набагато Ти принизив його бути меншим від Ангелів; славою і честю увінчав його, і поставив його над ділами рук Твоїх, все підкорив під ноги його. А коли Він підкорив йому все, то не залишив нічого нескореного йому. Нині ж ще не бачимо, щоб все було йому підкорено, але бачимо, що за терпіння смерти увінчаний славою і честю Ісус, Котрий трохи був принижений перед Ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою, зазнати смерти за всіх.” Це все відбулося заради нас. В Євр. 2:10-11 написано: “Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Хто привів багато синів у славу, Вождя їхнього спасіння зробив досконалим через страждання. Бо, як Той що освячує, так і ті, що освятилися, всі – від Єдиного, тому Він не соромиться називати їх братами.”

Обітниці, записані в Старому Завіті, виконуються в Новому Завіті буквально. Після воскресіння сказав Господь жінкам, які прийшли до гробу: “Не бійтеся, підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.” (Матв. 28:10) Та думка, що Той, Хто освячує і ті, які освячуються мають Того ж Отця, підтверджується в Йоан. 20:17: “Ісус каже до неї: – Не торкайся до Мене, бо Я ще не ввійшов до Отця, а йди до братів Моїх та скажи їм, що Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого.” При завершенні ми будемо перетворені в образ Сина Божого. Йоан пише: “Знаємо тільки, що коли з’явиться, то будемо подібні Йому, бо будемо бачити Його, як Він є” (1Йоан. 3:2). Як написано, точно так і збудеться. Його вічний план (воля) з тими, які вірять Йому, наближається до остаточного здійснення.

В Пс. 22:23 написано: “Буду сповіщати Ім’я Твоє браттям, буду хвалити Тебе серед громади.” Ім’я не всім відомо, але як написано, Він сповістив ім’я браттям Своїм, які по праву можуть назвати Бога своїм небесним Отцем. В Сині Бог нам все дав: “Бо в Ньому живе вся повнота Божества тілесно і ви маєте повноту в Ньому, який є Голова всякої влади й начальства.” (Кол. 2:9-10) Ми бачимо, що наш Господь, прийнявши образ людини, виконував різні завдання. Ісус сказав: “Ви досліджуєте Писання, бо думаєте в них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.” (Йоан. 5:39) При цьому дослідженні ми повинні повністю вірити свідченням Писання. “Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Ісуса Христа” (Йоан. 17:3). Він також сказав: “Воля Того, що Послав Мене є така, щоб усякий, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне …” (Йоан. 6:40) Як важлива віра в одкровення Бога в Сині, видно з наступного вірша: “Хто вірує в Сина, той має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя …” (Йоан. 3:36) Хоча наш Господь різноманітно сповістив Себе, все ж таки ми із – за “людського покривала” визнаємо разом з Хомою: “Господь мій і Бог мій!” (Йоан. 20:28) Згідно зі свідченням апостола Павла, тільки той може назвати Ісуса Христа Господом, хто дійсно має Духа Святого (1Кор. 12:3).

Як добрий Пастир, Він життя Своє віддав за нас і зробив нас вівцями, що належать до Його стада. Він Цар і Священик; Він і нас зробив царями і священиками (Одкр. 1:6). Він скеля, Він дорогоцінний наріжний камінь, на якому ми, немов те каміння живе, дім будуємо духовний (1Петр. 2:4-10). Як Син, Він зробив нас синами і дочками Божими (Еф. 1:5) і т.д. Хто бачить Господа, Який прийшов у плоті, біля Бога, той також повинен бачити і те, що все це відбулося для того, щоб виповнився вічний намір Божий з людством. Як Син Божий, Він – Спаситель; як Син Людський, Він – Пророк; як Син Давида, Він – Цар. Він сяде на престол і ми будемо царювати з Ним тисячу років (Одкр. 20:6). Цю велику обітницю Він дав Своїм (Одкр. 3:20-21). Потім час перейде у вічність і буде Бог все у всьому.

Божий связок з людьми в Сині Людському показаний нам в Євр. 2:6-9: “… що є людина, що Ти пам’ятаєш про неї, і син людський, про якого Ти згадуєш? Не набагато Ти принизив його бути меншим від Ангелів; славою і честю увінчав його, і поставив його над ділами рук Твоїх, все підкорив під ноги його. А коли Він підкорив йому все, то не залишив нічого нескореного йому. Нині ж ще не бачимо, щоб все було йому підкорено, але бачимо, що за терпіння смерти увінчаний славою і честю Ісус, Котрий трохи був принижений перед Ангелами, щоб Йому за благодаттю Божою, зазнати смерти за всіх.” Це все відбулося заради нас. В Євр. 2:10-11 написано: “Бо належало, щоб Той, для Якого все і від Якого все, Хто привів багато синів у славу, Вождя їхнього спасіння зробив досконалим через страждання. Бо, як Той що освячує, так і ті, що освятилися, всі – від Єдиного, тому Він не соромиться називати їх братами.”

Обітниці, записані в Старому Завіті, виконуються в Новому Завіті буквально. Після воскресіння сказав Господь жінкам, які прийшли до гробу: “Не бійтеся, підіть сповістіть братів Моїх, щоб ішли до Галилеї, і там вони побачать Мене.” (Матв. 28:10) Та думка, що Той, Хто освячує і ті, які освячуються мають Того ж Отця, підтверджується в Йоан. 20:17: “Ісус каже до неї: – Не торкайся до Мене, бо Я ще не ввійшов до Отця, а йди до братів Моїх та скажи їм, що Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого.” При завершенні ми будемо перетворені в образ Сина Божого. Йоан пише: “Знаємо тільки, що коли з’явиться, то будемо подібні Йому, бо будемо бачити Його, як Він є” (1Йоан. 3:2). Як написано, точно так і збудеться. Його вічний план (воля) з тими, які вірять Йому, наближається до остаточного здійснення.

В Пс. 22:23 написано: “Буду сповіщати Ім’я Твоє браттям, буду хвалити Тебе серед громади.” Ім’я не всім відомо, але як написано, Він сповістив ім’я браттям Своїм, які по праву можуть назвати Бога своїм небесним Отцем. В Сині Бог нам все дав: “Бо в Ньому живе вся повнота Божества тілесно і ви маєте повноту в Ньому, який є Голова всякої влади й начальства.” (Кол. 2:9-10) Ми бачимо, що наш Господь, прийнявши образ людини, виконував різні завдання. Ісус сказав: “Ви досліджуєте Писання, бо думаєте в них мати вічне життя, а вони свідчать про Мене.” (Йоан. 5:39) При цьому дослідженні ми повинні повністю вірити свідченням Писання. “Життя ж вічне це те, щоб пізнали Тебе, єдиного істинного Бога і посланого Тобою Ісуса Христа” (Йоан. 17:3). Він також сказав: “Воля Того, що Послав Мене є така, щоб усякий, хто бачить Сина і вірує в Нього, мав життя вічне …” (Йоан. 6:40) Як важлива віра в одкровення Бога в Сині, видно з наступного вірша: “Хто вірує в Сина, той має життя вічне, а хто не вірує в Сина, не побачить життя …” (Йоан. 3:36) Хоча наш Господь різноманітно сповістив Себе, все ж таки ми із – за “людського покривала” визнаємо разом з Хомою: “Господь мій і Бог мій!” (Йоан. 20:28) Згідно зі свідченням апостола Павла, тільки той може назвати Ісуса Христа Господом, хто дійсно має Духа Святого (1Кор. 12:3).

Як добрий Пастир, Він життя Своє віддав за нас і зробив нас вівцями, що належать до Його стада. Він Цар і Священик; Він і нас зробив царями і священиками (Одкр. 1:6). Він скеля, Він дорогоцінний наріжний камінь, на якому ми, немов те каміння живе, дім будуємо духовний (1Петр. 2:4-10). Як Син, Він зробив нас синами і дочками Божими (Еф. 1:5) і т.д. Хто бачить Господа, Який прийшов у плоті, біля Бога, той також повинен бачити і те, що все це відбулося для того, щоб виповнився вічний намір Божий з людством. Як Син Божий, Він – Спаситель; як Син Людський, Він – Пророк; як Син Давида, Він – Цар. Він сяде на престол і ми будемо царювати з Ним тисячу років (Одкр. 20:6). Цю велику обітницю Він дав Своїм (Одкр. 3:20-21). Потім час перейде у вічність і буде Бог все у всьому.