Септуагінта переводить єврейське слово Елохім як Теос, яке написане у Біблії, починаючи з Бутт. 1:1, – 3526 разів і передається в наших Бібліях як слово Бог, а слово Яхве (JHWH) переводиться як Киріос, яке написане у Біблії, починаючи з Бутт. 2:4, – 4024 рази і передається в наших Бібліях як слово ГОСПОДЬ. А словосполучення Елохім-Яхве, тобто БОГ-ГОСПОДЬ, ми знаходимо у Біблії 6356 разів.

Кожному євреєві було і залишається зрозумілим те, що під словом Елохім мається на увазі один і єдиний Бог, Творець неба і землі. Бо Він вже в Старому Завіті представлявся як “єдиний”, Який є, Він, вічний, не існує в особах як множина, а сповіщає про Себе в різноманітті Своїх одкровень (теофанії); як Творець, Хранитель, Відкупитель, Цар, Суддя і так далі. Це не імена, а особисті властивості, що відносяться до Бога. Бога не звуть Творцем, Він є Творець. Бога не звуть Царем, але Він є Цар. Його не звуть Суддею, але Він є Суддя. Його не звуть Спасителем, але Він є Спаситель і т.д. – та все ж Він завжди Той же.

Приведемо лише декілька прикладів: в Бутт.14:19 Він являє Себе як “Ель Еліон” – як Бог Всевишній: “…Благословенний ти, Аврам, Богом Всевишнім (Ель Еліоном), Творцем неба та землі!”

У Бутт. 17:1 Він являє Себе Арааму як “Ель Шаддай” – як Бог Всемогутній: “Я – Бог Всемогутній (Ель Шаддай): – ходи переді мною і будь праведний!”

У Бутт. 21:33 написано “Ель Олам” – Бог Вічний: “Авраам… призвав там ім’я ГОСПОДА, Бога Вічного (Ель Олама)”.

У Іс. 9:5-6 ми знаходимо обітницю про народження Сина: “…і ім’я Його свідчить: Чудесний Порадник, Бог Могутній (Ель Гіббор), Вічний Отець, Князь миру…”

Усі єврейські слова, які розпочинаються з Ель- або закінчуються на -ель, свідчать про Бога. Так само і усі слова, які починаються з Я- або закінчуються на -я, мають відношення до ЯХВЕ (ГОСПОДА). Це абсолютно важливо і виключає всяке тлумачення. Так наприклад: Імману-ель означає: Бог з нами; Ізра-ель – Воїн Божий; Веф-ель – Будинок Божий; ДанІ-ель – Бог є Суддя; Елі-я – ЯХВЕ є Бог; Іса-я – ЯХВЕ є спасіння; Аллілу-я – славте ЯХВЕ і так далі.

Святе ім’я завіту “ЯХВЕ”, як воно написане в єврейському оригіналі, має особливе значення. Як вже було згадано, Елохім переводилося як Тео, а ЯХВЕ, як Кіріос. Це не зовсім відповідає первинному значенню, бо Кіріос – це володар і ним може бути який небудь цар або який небудь повелитель, але це слово вже не виражає одкровення імені Бога, як ми знаходимо це засвідченим в Вих. 6:2-3: “І говорив Елохім (Бог) з Мойсеєм і сказав йому: “Я є Яхве (ГОСПОДЬ). Я являвся Аврааму, Ісааку і Якову як Бог Всемогутній (Ель Шаддай), але ім’ям Моїм Бог Господь (Елохім Яхве) Я їм не відкривався”.

Вказане як слово з чотирьох букв ім’я JHWH, є в Старому Завіті відкритим, святим завітним ім’ям “Бога ГОСПОДА”. Мало відбутися укладення завіту з Ізраїлем і тому Бог ГОСПОДЬ відкрив Своєму пророкові Мойсеєві, і Своєму народу завіту Ізраїлю Своє ім’я завіту “JHWH” – ЯХВЕ.

У законодавстві (Вих.20) Всемогутній сказав: “Не зловживай ім’ям Бога твого ЯХВЕ, бо ЯХВЕ(ГОСПОДЬ) не залишить непокараним того, хто зловживає ім’ям Його.” Це ім’я було для Бога таким святим, що Він хотів освячувати його перед народом Своїм Ізраїлем. Імені Бога ГОСПОДА, наприклад, не можна було прорікати, коли виносили з будинку мертвого (Амос 6:10): “…Тихо! Бо імені ГОСПОДА (ЯХВЕ) не можна прорікати”, – адже Бог не є Бог мертвих, але живих (Матв. 22:32). Проте і це місце Писання з пророка Амоса було неправильно зрозуміле, і перетлумачене так, що завітне ім’я Бога ГОСПОДА “ЯХВЕ” до сьогоднішнього дня взагалі не прорікається ортодоксальними юдеями, але замінюється словом Адонай. Це єврейське слово Адон означає: цар, володар і навіть пан. Сарра називала Авраама Адоном (Бутт. 18:12; 1 Петр. 3:6). Але Елохім ЯХВЕ/Бог ГОСПОДЬ є не лише Цар, але Він є “Вічний”, “Я Є” і “Сам в Собі існуючий” (Вих. 3:14; Вих. 34:5-6 та ін.). “ЯХВЕ” є ясно вираженим і відкритим завітним та відкупительним ім’ям Бога в Старому Завіті.

У семи наступних найменуваннях міститься весь відкупительний план Божий: “ЯХВЕ-ІРЕ” означає: “ГОСПОДЬ угледить Собі жертву” (Бутт. 22:1-14), “ЯХВЕ-РАФА” = “ГОСПОДЬ зціляє” (Вих. 15:26), “ЯХВЕ-НіССі” = “ГОСПОДЬ є Прапор мій” (Вих. 17:15), ЯХВЕ-ШАЛОМ = “ГОСПОДЬ є Мир мій” (Суд. 6:24?), ЯХВЕ-ТСИДКЕНУ = “ГОСПОДЬ є справедливість наша” (Єр. 23:6), ЯХВЕ-ШАММА = “ГОСПОДЬ є присутнім тут” (Єз. 48:35), Яхве-Саваоф = “ГОСПОДЬ воїнств” (1Сам. 1:3).

Елохім/Бог невидимий, Який по суті Своїй є Дух (Йоан. 4:24), і Якого ніхто ніколи не бачив (Йоан. 1:18; 1 Йоан. 4:12), залишався прихованим у вічності у Своїй первинній повноті Духу, Світла і Життя (1Тим. 1:17). На початку ж часу Він відкрився як ЯХВЕ (ГОСПОДЬ) у видимому образі. Він все призвав до існування в природному і надприродному творінні всемогутнім словом Своїм, і ходив в раю.

Перше віросповідання, яке було залишено нам у Святому Писанні як “Ш’мах Ізраїль”, походить особисто з вуст Бога ГОСПОДА. ГОСПОДЬ наказово сказав: “Слухай, Ізраїль: ГОСПОДЬ є Бог наш, ГОСПОДЬ один!” (Втор. 6:4-9). У Марк. 12:29 ми знаходимо це підтвердженим з вуст нашого ГОСПОДА і Відкупителя: “Слухай Ізраїль: ГОСПОДЬ Бог наш, є ГОСПОДЬ один!”

Цей девіз звучить в оригіналі так:

ЯХВЕ Елохім ЯХВЕ Ехад – ЯХВЕ/ГОСПОДЬ є Бог наш, ЯХВЕ/ГОСПОДЬ є ОДИН!

Це свідчить про істинну віру в одного, істинного Бога. І навіть якщо цей один і вічний відкривається різноманітно, тобто як Творець, Відкупитель, Цар, Суддя і так далі, то Він все одно залишається одним і вічним, і окрім Нього немає нікого іншого. “Я є ГОСПОДЬ і немає нікого іншого – окрім Мене немає Бога…” (Іс. 45:5-6). “Я є ГОСПОДЬ, Бог твій … Нехай не буде у тебе ніяких інших богів поряд зі Мною!” (Вих 20:2-3)

Септуагінта переводить єврейське слово Елохім як Теос, яке написане у Біблії, починаючи з Бутт. 1:1, – 3526 разів і передається в наших Бібліях як слово Бог, а слово Яхве (JHWH) переводиться як Киріос, яке написане у Біблії, починаючи з Бутт. 2:4, – 4024 рази і передається в наших Бібліях як слово ГОСПОДЬ. А словосполучення Елохім-Яхве, тобто БОГ-ГОСПОДЬ, ми знаходимо у Біблії 6356 разів.

Кожному євреєві було і залишається зрозумілим те, що під словом Елохім мається на увазі один і єдиний Бог, Творець неба і землі. Бо Він вже в Старому Завіті представлявся як “єдиний”, Який є, Він, вічний, не існує в особах як множина, а сповіщає про Себе в різноманітті Своїх одкровень (теофанії); як Творець, Хранитель, Відкупитель, Цар, Суддя і так далі. Це не імена, а особисті властивості, що відносяться до Бога. Бога не звуть Творцем, Він є Творець. Бога не звуть Царем, але Він є Цар. Його не звуть Суддею, але Він єСуддя. Його не звуть Спасителем, але Він є Спаситель і т.д. – та все ж Він завжди Той же.

Приведемо лише декілька прикладів: в Бутт.14:19 Він являє Себе як “Ель Еліон” – як Бог Всевишній: “…Благословенний ти, Аврам, Богом Всевишнім (Ель Еліоном), Творцем неба та землі!”

У Бутт. 17:1 Він являє Себе Арааму як “Ель Шаддай” – як Бог Всемогутній: “Я – Бог Всемогутній (Ель Шаддай): – ходи переді мною і будь праведний!”

У Бутт. 21:33 написано “Ель Олам” – Бог Вічний: “Авраам… призвав там ім’я ГОСПОДА, Бога Вічного (Ель Олама)”.

У Іс. 9:5-6 ми знаходимо обітницю про народження Сина: “…і ім’я Його свідчить: Чудесний Порадник, Бог Могутній (Ель Гіббор), Вічний Отець, Князь миру…”

Усі єврейські слова, які розпочинаються з Ель- або закінчуються на -ель, свідчать про Бога. Так само і усі слова, які починаються з Я- або закінчуються на -я, мають відношення до ЯХВЕ (ГОСПОДА). Це абсолютно важливо і виключає всяке тлумачення. Так наприклад: Імману-ель означає: Бог з нами; Ізра-ель – Воїн Божий; Веф-ель – Будинок Божий; ДанІ-ель – Бог є Суддя; Елі-я – ЯХВЕ є Бог; Іса-я – ЯХВЕ є спасіння; Аллілу-я – славте ЯХВЕ і так далі.

Святе ім’я завіту “ЯХВЕ”, як воно написане в єврейському оригіналі, має особливе значення. Як вже було згадано, Елохім переводилося як Тео, а ЯХВЕ, як Кіріос. Це не зовсім відповідає первинному значенню, бо Кіріос – це володар і ним може бути який небудь цар або який небудь повелитель, але це слово вже не виражає одкровення імені Бога, як ми знаходимо це засвідченим в Вих. 6:2-3: “І говорив Елохім (Бог) з Мойсеєм і сказав йому: “Я є Яхве (ГОСПОДЬ). Я являвся Аврааму, Ісааку і Якову як Бог Всемогутній (Ель Шаддай), але ім’ям Моїм Бог Господь (Елохім Яхве) Я їм не відкривався”.

Вказане як слово з чотирьох букв ім’я JHWH, є в Старому Завіті відкритим, святим завітним ім’ям “Бога ГОСПОДА”. Мало відбутися укладення завіту з Ізраїлем і тому Бог ГОСПОДЬ відкрив Своєму пророкові Мойсеєві, і Своєму народу завіту Ізраїлю Своє ім’я завіту “JHWH” – ЯХВЕ.

У законодавстві (Вих.20) Всемогутній сказав: “Не зловживай ім’ям Бога твого ЯХВЕ, бо ЯХВЕ  (ГОСПОДЬ) не залишить непокараним того, хто зловживає ім’ям Його.” Це ім’я було для Бога таким святим, що Він хотів освячувати його перед народом Своїм Ізраїлем. Імені Бога ГОСПОДА, наприклад, не можна було прорікати, коли виносили з будинку мертвого (Амос 6:10): “…Тихо! Бо імені ГОСПОДА (ЯХВЕ) не можна прорікати”, – адже Бог не є Бог мертвих, але живих (Матв. 22:32). Проте і це місце Писання з пророка Амоса було неправильно зрозуміле, і перетлумачене так, що завітне ім’я Бога ГОСПОДА “ЯХВЕ” до сьогоднішнього дня взагалі не прорікається ортодоксальними юдеями, але замінюється словом Адонай. Це єврейське слово Адон означає: цар, володар і навіть пан. Сарра називала Авраама Адоном (Бутт. 18:12; 1 Петр. 3:6). Але Елохім ЯХВЕ/Бог ГОСПОДЬ є не лише Цар, але Він є “Вічний”, “Я Є” і “Сам в Собі існуючий” (Вих. 3:14; Вих. 34:5-6 та ін.). “ЯХВЕ” є ясно вираженим і відкритим завітним та відкупительним ім’ям Бога в Старому Завіті.

У семи наступних найменуваннях міститься весь відкупительний план Божий: “ЯХВЕ-ІРЕ” означає: “ГОСПОДЬ угледить Собі жертву” (Бутт. 22:1-14), “ЯХВЕ-РАФА” = “ГОСПОДЬ зціляє” (Вих. 15:26), “ЯХВЕ-НіССі” = “ГОСПОДЬ є Прапор мій” (Вих. 17:15), ЯХВЕ-ШАЛОМ = “ГОСПОДЬ є Мир мій” (Суд. 6:24?), ЯХВЕ-ТСИДКЕНУ = “ГОСПОДЬ є справедливість наша” (Єр. 23:6), ЯХВЕ-ШАММА = “ГОСПОДЬ є присутнім тут” (Єз. 48:35), Яхве-Саваоф = “ГОСПОДЬ воїнств” (1Сам. 1:3).

Елохім/Бог невидимий, Який по суті Своїй є Дух (Йоан. 4:24), і Якого ніхто ніколи не бачив (Йоан. 1:18; 1 Йоан. 4:12), залишався прихованим у вічності у Своїй первинній повноті Духу, Світла і Життя (1Тим. 1:17). На початку ж часу Він відкрився як ЯХВЕ (ГОСПОДЬ) у видимому образі. Він все призвав до існування в природному і надприродному творінні всемогутнім словом Своїм, і ходив в раю.

Перше віросповідання, яке було залишено нам у Святому Писанні як “Ш’мах Ізраїль”, походить особисто з вуст Бога ГОСПОДА. ГОСПОДЬ наказово сказав: “Слухай, Ізраїль: ГОСПОДЬ є Бог наш, ГОСПОДЬ один!” (Втор. 6:4-9). У Марк. 12:29 ми знаходимо це підтвердженим з вуст нашого ГОСПОДА і Відкупителя: “Слухай Ізраїль: ГОСПОДЬ Бог наш, є ГОСПОДЬ один!”

Цей девіз звучить в оригіналі так:

ЯХВЕ Елохім ЯХВЕ Ехад – ЯХВЕ/ГОСПОДЬ є Бог наш, ЯХВЕ/ГОСПОДЬ є ОДИН!

Це свідчить про істинну віру в одного, істинного Бога. І навіть якщо цей один і вічний відкривається різноманітно, тобто як Творець, Відкупитель, Цар, Суддя і так далі, то Він все одно залишається одним і вічним, іокрім Нього немає нікого іншого. “Я є ГОСПОДЬ і немає нікого іншого – окрім Мене немає Бога…” (Іс. 45:5-6). “Я є ГОСПОДЬ, Бог твій … Нехай не буде у тебе ніяких інших богів поряд зі Мною!” (Вих 20:2-3)