Для виконання Свого вічного плану спасіння людства, Бог відкрився на початку Нового Завіту як Батько в Синові і Духом Святим в Ісусові Христі (на еврейскій: Яшуа Машіах), Помазанику Божому. Новозавітне ім’я завіту Яшуа вийшло із старозавітного імені ЯХВЕ і вкладено в нього. Єврейське слово ясха означає спасати (Вих, 14:30). Нам треба тільки порівняти Йоіл. 3:5 “Хто призве ім’я ГОСПОДНЄ (JAHWEH), буде спасенний…” з місцем писання з Діян. 2:21: “Кожний, хто призве ім’я ГОСПОДНЄ (Яшуа), буде спасенний…”; “Бо кожний хто призве ім’я ГОСПОДНЄ, спасеться.” (Рим. 10:13) ЯХВЕ Старого Завіту є Яшуа Нового Завіту. У єврейському тексті написано: “Якому ти даси ім’я Яшуа, бо Він спасе (ясха) народ Свій від гріхів їх” (Матв. 1:21). Яшуа означає “Яхве-спаситель”. На жаль це новозавітне ім’я, в якому Бог відкрився нам як Батько в Синові, було також не завжди розпізнане у своєму спасительному значенні.

Треба мати одкровення від Духа Божого, щоб розпізнати незбагненну і нез’ясовну таємницю, в яку ми були включені. Спочатку всіх торкається наступне: “Душевна людина не приймає нічого, що приходить від Духа Божого, бо він вважає це безумством, і не в змозі зрозуміти цього, тому що про нього треба судити духовно.” Проте апостол міг засвідчити наступне: “А нам Бог відкрив це Духом, бо Дух досліджує все, і навіть глибини Божі.” (1Кор. 2:10-15)

І перш ніж Спаситель міг виконати Своє послання і дарувати нам відкуплення, Він повинен був як Син народитися в цьому плотському тілі в цей світ:

“Але коли прийшло сповнення часу, то Бог послав Сина Свого, Який народився від жінки і підкорився закону…” (Гал. 4:4)

“Народження ж Ісуса Христа було так…, що вона мала в череві від Духа Святого.” (Матв. 1:18)

“…бо очікуване нею дитя родом від Духа Святого.” (Матв. 1:20)

“Все ж це сталося, щоб збулося слово, сказане ГОСПОДОМ через пророка, який говорить: “Ось, діва зачне і стане матір’ю Сина, якому дадуть ім’я Іммануель, що означає в перекладі – Бог з нами.” (Матв. 1:22-25; Іс. 7:14)

“Тоді Ангел сказав їй у відповідь: “Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього осяє тебе; тому і Святе, яке ти народиш, буде названо Сином Божим.” (Лук. 1:26-38)

Свідоцтво Святого Духа сповнило Єлисавету: “І звідки мені така честь, що прийшла до мене матір ГОСПОДА мого?” (Лук. 1:43), а не мати Божа.

Ясно і чітко нам повідомляється про народження Сина Божого. Так про нього сповістив пастухам на полі Ангел: “…бо сьогодні вам народився в місті Давидовім Спаситель, Який є Христос, ГОСПОДЬ.” (Лук. 2:11)

Ми також знаходимо нашого ГОСПОДА і Спасителя описаного в слові Божому за допомогою чотирьох важливих “синівських титулів”, як: Син Авраама, Син Давида, Син Божий і Син Людський.

Як Син Авраама (Матв. 1:1) “Він Спадкоємець світу” (Рим. 4:13) – а ті, що викуплені, призначені бути спадкоємцями Бога і співспадкоємцями Ісуса Христа. (Рим. 8:17)

Як Син Давида (Матв. 1:1) Він Цар (Лук. 1:32; Йоан. 18:37), а ті, що викуплені, передбачені для того, щоб розділяти з Ним царське володарювання (Откр. 5:10).

Як Син Людський Він “пророк”, якого вже провістив Мойсей (Втор. 18:15-19), як і Петро підкреслює це в Діян. 3:22-24: “…і кожна душа, яка не послухає Пророка Того, буде винищена з народу!”

Як Син Божий Він Відкупитель, через Якого ті, що відкуплені, були введені як сини і дочки в положення дітей Божих: “…щоб ми отримали введення в синівство.” (Гал.4:4-9)

До цього апостол пише наступне: “Я, Павло, слуга Христа Ісуса, був через покликання обраний в апостоли сповіщати благу звістку Божу, яку Він через пророків Своїх обітував наперед у святих писаннях, тобто звістку про Сина Свого. Цей по плоті походив від насіння Давида, а як Син Божий явив Себе в силі по Духу святості, на підставі Свого воскресіння з мертвих. Через Нього, нашого Господа Ісуса Христа, ми отримали милість і апостольське служіння, щоб зробити послух віри для слави імені Його посеред усіх язичницьких народів” (Рим. 1:1-5).

По плоті Син Божий, Ісус Христос, походив з роду Давидового (Матв. 1:1-17; Лук. 3:23-38) і нас: “Він примирив тепер у Своєму плотському тілі смертю Своєю, щоб представити вас святими, без плями і бездоганними перед Собою” (Кол. 1:20-22). “У Нім ми маємо відкуплення кров’ю Його, тобто прощення злочинів наших по багатству милості Його” (Еф. 1:7). Його умилостивлюючою смертю Він дарував нам примирення з Богом: “Бо Бог був у Христі і примирив з Собою світ, не враховуючи їм злочинів їх, і вклав в нас слово примирення.” (2Кор. 5:14-21). Він помер: “…щоб смертю Своєю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола…” (Євр. 2:14). Через Його воскресіння нам була дана перемога над смертю і даровано безсмертя.

“Бо оскільки смерть прийшла через людину, то і воскресіння мертвих через Людину… бо як Цар Він повинен царювати доки не покладе усіх ворогів під ноги Йому…І як тільки Йому все буде скорено, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Бог був усім в усіх.” (1Кор.15:21,25,28)

Всі ті, що відкуплені, переживуть це при поверненні ГОСПОДА: “…бо це тлінне тіло повинне одягнутися в нетління, і це смертне тіло повинне одягнутися у безсмертя. Коли ж це тлінне тіло одягнеться в нетління і це смертне тіло – у безсмертя…”, тоді ті, що відкуплені вигукнуть: “Смерть, де твоє жало? Смерть де твоя перемога?…”. “Вдячність Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!” (1Кор. 15:51-57) Амінь.

Ніколи один Бог не розділявся на три вічних і три всемогутніх особи. Ніде у Святому Писанні не йдеться про “триєдиного” Бога або про “трійцю”, а також не йде мова про “двоєдинство”, а тільки про те, що Батько відкрився в Синові для нашого спасіння. Також і Новий Завіт свідчить тільки про одного, єдиного Бога: “…а слави, яка приходить від єдиного Бога…” (Йоан. 5:44); “…розпізнали Тебе, одного істинного Бога…” (Йоан. 17:3); “…бо воістину є тільки один єдиний Бог” (Рим. 3:30); “…а Бог є один ЄДИНИЙ…” (Гал. 3:20); “…нескороминущому, невидимому, єдиному Богові…” (1Тим. 1:17); “Бо є тільки один Бог…” (1Тим. 2:5). “Я є Альфа і Омега”, говорить ГОСПОДЬ, Який є, і був, і прийде, Всемогутній. (Откр. 1:8).

Істинне, все включаюче в себе віросповідання апостолів знаходиться тільки у Біблії і воно було раз і назавжди визначене для церкви ГОСПОДА:

“ОДИН ГОСПОДЬ, ОДНА віра, ОДНО хрещення; ОДИН Бог і Батько всіх, який перебуває над усіма і через усіх і в усіх.” (Еф. 4:5-6)

“І чимось незаперечно великим є таємниця благочестя: “Бог відкрився у тілі, явив Себе праведним в Дусі, явився посланцям, проповідуваний між народами, прийнятий вірою у світі, вознісся в славу.” (1Тим. 3:16)

У Його становленні Людиною і згідно з планом відкуплення, ГОСПОДЬ показується як Відкупитель у Своїх завданнях поряд з Богом: Він Посередник: “Бо є тільки один Бог, а також і один Посередник між Богом і людьми, тобто Людина Христос Ісус” (1Тим. 2:5);

і Заступник: “Діти мої, я пишу вам це, щоб ви не грішили. Але і якщо хто погрішить, то ми маємо Заступника у Батька, тобто Ісуса Христа, Праведника…” (1Йоан. 2:1);

і Первосвященник: “А Христос, навпаки, прийшов як Первосвященник майбутніх благ, за допомогою більшого і досконалішого намету, не руками виготовленого, тобто що не належить до цього створеного світу, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, раз і назавжди увійшов до небесної святині і придбав вічно-дійсне відкуплення.” (Євр. 9:11-12)

Для виконання Свого вічного плану спасіння людства, Бог відкрився на початку Нового Завіту як Батько в Синові і Духом Святим в Ісусові Христі (на еврейскій: Яшуа Машіах), Помазанику Божому. Новозавітне ім’я завіту Яшуа вийшло із старозавітного імені ЯХВЕ і вкладено в нього. Єврейське слово ясха означає спасати (Вих, 14:30). Нам треба тільки порівняти Йоіл. 3:5 “Хто призве ім’я ГОСПОДНЄ (JAHWEH), буде спасенний…” з місцем писання з Діян. 2:21: “Кожний, хто призве ім’я ГОСПОДНЄ (Яшуа), буде спасенний…”; “Бо кожний хто призве ім’я ГОСПОДНЄ, спасеться.” (Рим. 10:13) ЯХВЕ Старого Завіту є Яшуа Нового Завіту. У єврейському тексті написано: “Якому ти даси ім’я Яшуа, бо Він спасе (ясха) народ Свій від гріхів їх” (Матв. 1:21). Яшуа означає *“Яхве-спаситель”.* На жаль це новозавітне ім’я, в якому Бог відкрився нам як Батько в Синові, було також не завжди розпізнане у своєму спасительному значенні.

Треба мати одкровення від Духа Божого, щоб розпізнати незбагненну і нез’ясовну таємницю, в яку ми були включені. Спочатку всіх торкається наступне: “Душевна людина не приймає нічого, що приходить від Духа Божого, бо він вважає це безумством, і не в змозі зрозуміти цього, тому що про нього треба судити духовно.” Проте апостол міг засвідчити наступне: “А нам Бог відкрив це Духом, бо Дух досліджує все, і навіть глибини Божі.” (1Кор. 2:10-15)

І перш ніж Спаситель міг виконати Своє послання і дарувати нам відкуплення, Він повинен був як Син народитися в цьому плотському тілі в цей світ:

“Але коли прийшло сповнення часу, то Бог послав Сина Свого, Який народився від жінки і підкорився закону…” (Гал. 4:4)

“Народження ж Ісуса Христа було так…, що вона мала в череві від Духа Святого.” (Матв. 1:18)

“…бо очікуване нею дитя родом від Духа Святого.” (Матв. 1:20)

“Все ж це сталося, щоб збулося слово, сказане ГОСПОДОМ через пророка, який говорить: “Ось, діва зачне і стане матір’ю Сина, якому дадуть ім’я Іммануель, що означає в перекладі – Бог з нами.” (Матв. 1:22-25; Іс. 7:14)

“Тоді Ангел сказав їй у відповідь: “Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього осяє тебе; тому і Святе, яке ти народиш, буде названо Сином Божим.” (Лук. 1:26-38)

Свідоцтво Святого Духа сповнило Єлисавету: “І звідки мені така честь, що прийшла до мене матір ГОСПОДА мого?” (Лук. 1:43), а не мати Божа.

Ясно і чітко нам повідомляється про народження Сина Божого. Так про нього сповістив пастухам на полі Ангел: “…бо сьогодні вам народився в місті Давидовім Спаситель, Який є Христос, ГОСПОДЬ.” (Лук. 2:11)

Ми також знаходимо нашого ГОСПОДА і Спасителя описаного в слові Божому за допомогою чотирьох важливих “синівських титулів”, як: Син Авраама, Син Давида, Син Божий і Син Людський.

Як Син Авраама (Матв. 1:1) “Він Спадкоємець світу” (Рим. 4:13) – а ті, що викуплені, призначені бути спадкоємцями Бога і співспадкоємцями Ісуса Христа. (Рим. 8:17)

Як Син Давида (Матв. 1:1) Він Цар (Лук. 1:32; Йоан. 18:37), а ті, що викуплені, передбачені для того, щоб розділяти з Ним царське володарювання (Откр. 5:10).

Як Син Людський Він “пророк”, якого вже провістив Мойсей (Втор. 18:15-19), як і Петро підкреслює це в Діян. 3:22-24: “…і кожна душа, яка не послухає Пророка Того, буде винищена з народу!”

Як Син Божий Він Відкупитель, через Якого ті, що відкуплені, були введені як сини і дочки в положення дітей Божих: “…щоб ми отримали введення в синівство.” (Гал.4:4-9)

До цього апостол пише наступне: “Я, Павло, слуга Христа Ісуса, був через покликання обраний в апостоли сповіщати благу звістку Божу, яку Він через пророків Своїх обітував наперед у святих писаннях, тобто звістку про Сина Свого. Цей по плоті походив від насіння Давида, а як Син Божий явив Себе в силі по Духу святості, на підставі Свого воскресіння з мертвих. Через Нього, нашого Господа Ісуса Христа, ми отримали милість і апостольське служіння, щоб зробити послух віри для слави імені Його посеред усіх язичницьких народів” (Рим. 1:1-5).

По плоті Син Божий, Ісус Христос, походив з роду Давидового (Матв. 1:1-17; Лук. 3:23-38) і нас: “Він примирив тепер у Своєму плотському тілі смертю Своєю, щоб представити вас святими, без плями і бездоганними перед Собою” (Кол. 1:20-22). “У Нім ми маємо відкуплення кров’ю Його, тобто прощення злочинів наших по багатству милості Його” (Еф. 1:7). Його умилостивлюючою смертю Він дарував нам примирення з Богом: “Бо Бог був у Христі і примирив з Собою світ, не враховуючи їм злочинів їх, і вклав в нас слово примирення.” (2Кор. 5:14-21). Він помер: “…щоб смертю Своєю знищити того, хто має владу смерті, тобто диявола…” (Євр. 2:14). Через Його воскресіння нам була дана перемога над смертю і даровано безсмертя.

“Бо оскільки смерть прийшла через людину, то і воскресіння мертвих через Людину… бо як Цар Він повинен царювати доки не покладе усіх ворогів під ноги Йому…І як тільки Йому все буде скорено, тоді і Сам Син підкориться Тому, Хто підкорив Йому все, щоб Бог був усім в усіх.” (1Кор.15:21,25,28)

Всі ті, що відкуплені, переживуть це при поверненні ГОСПОДА: “…бо це тлінне тіло повинне одягнутися в нетління, і це смертне тіло повинне одягнутися у безсмертя. Коли ж це тлінне тіло одягнеться в нетління і це смертне тіло – у безсмертя…”, тоді ті, що відкуплені вигукнуть: “Смерть, де твоє жало? Смерть де твоя перемога?…”. “Вдячність Богові, Який дав нам перемогу через Господа нашого Ісуса Христа!” (1Кор. 15:51-57) Амінь.

Ніколи один Бог не розділявся на три вічних і три всемогутніх особи. Ніде у Святому Писанні не йдеться про “триєдиного” Бога або про “трійцю”, а також не йде мова про “двоєдинство”, а тільки про те, що Батько відкрився в Синові для нашого спасіння. Також і Новий Завіт свідчить тільки про одного, єдиного Бога: “…а слави, яка приходить від єдиного Бога…” (Йоан. 5:44); “…розпізнали Тебе, одного істинного Бога…” (Йоан. 17:3); “…бо воістину є тільки один єдиний Бог” (Рим. 3:30); “…а Бог є один ЄДИНИЙ…” (Гал. 3:20); “…нескороминущому, невидимому, єдиному Богові…” (1Тим. 1:17); “Бо є тільки один Бог…” (1Тим. 2:5). “Я є Альфа і Омега”, говорить ГОСПОДЬ, Який є, і був, і прийде, Всемогутній. (Откр. 1:8).

Істинне, все включаюче в себе віросповідання апостолів знаходиться тільки у Біблії і воно було раз і назавжди визначене для церкви ГОСПОДА:

“ОДИН ГОСПОДЬ, ОДНА віра, ОДНО хрещення; ОДИН Бог і Батько всіх, який перебуває над усіма і через усіх і в усіх.” (Еф. 4:5-6)

“І чимось незаперечно великим є таємниця благочестя: “Бог відкрився у тілі, явив Себе праведним в Дусі, явився посланцям, проповідуваний між народами, прийнятий вірою у світі, вознісся в славу.” (1Тим. 3:16)

У Його становленні Людиною і згідно з планом відкуплення, ГОСПОДЬ показується як Відкупитель у Своїх завданнях поряд з Богом: Він Посередник: “Бо є тільки один Бог, а також і один Посередник між Богом і людьми, тобто Людина Христос Ісус” (1Тим. 2:5);

і Заступник: “Діти мої, я пишу вам це, щоб ви не грішили. Але і якщо хто погрішить, то ми маємо Заступника у Батька, тобто Ісуса Христа, Праведника…” (1Йоан. 2:1);

і Первосвященник: “А Христос, навпаки, прийшов як Первосвященник майбутніх благ, за допомогою більшого і досконалішого намету, не руками виготовленого, тобто що не належить до цього створеного світу, і не з кров’ю козлів та телят, але з власною кров’ю, раз і назавжди увійшов до небесної святині іпридбав вічно-дійсне відкуплення.” (Євр. 9:11-12)