Свідчення Старого і Нового Завіту про нашого Спасителя Ісуса Христа знаходяться в повній гармонії. Навпаки, в катехізисі і багатьох інших теологічних підручниках, записано сформульоване людьми віросповідання. Апостол Йоан зрозуміло сказав: “Духа Божого ви можете впізнати так: кожен дух, який визнає, що Ісус є Христос, що прийшов у тілі, є від Бога; а всякий дух, який не так визнає Ісуса, не є від Бога; але це є дух антихриста, про прихід якого ви чули і який вже зараз знаходиться у світі.” (1 Йоан. 4:2-3) Що ж до визнання Христа, Сина, то він підходить до суті справи і запитує: “Хто є брехун? Звичайно ж той, хто відкидає, що Ісус є Христос (Помазанник Божий). Це – антихрист, який відкидає Отця і Сина.” (1 Йоан. 2:22) Слово “анти” означає: “проти”, “замість”, “натомість”. Тут же йде мова про дух антихриста, тобто про дух, який діє в протилежність Христу, і про антихриста, який перебуває під впливом цього неправдивого духу. Все, чому навчають і що знаходиться в протилежності тому, що Дух Божий сповістив у вченні Христа у Біблії, є антихристовим, обернене проти Нього і відділяє нас від Бога – від Дерева життя (Откр. 22:19).

Якщо ми звернемо увагу на апостольське попередження про те, що кожен дух, який не визнає Ісуса Христа по Біблії що прийде в плоті Сина, не є від Бога, то з цього витікає таке питання: “А що ж буде зі всіма тими, які визнають Сина, про невинне народження якого є провіщено в Іс. 7:14, і Який, як було провіщено в Міх. 5:1, народився у Віфлеємі (Матв. 2:5), другою, вічною особою Божества, про яку Біблія абсолютно нічого не знає?” Тому апостол Йоан повинен був ще раз підкреслити це: “…а кожен дух, який не так визнає Ісуса Христа (як про Нього свідчить Святе Писання) не є від Бога: але це є дух антихриста” (1Иоан. 4:3).

Формулювання церковних віросповідань такі, якими вони були складені в 325 році в Нікеї і доповнені в 381 році в Константинополі, не відповідають тому свідоцтву, яке було залишено нам у Святому Писанні. У них, наприклад, говориться: “…Божого єдинородного Сина, як народженого від Батька раніше усіх часів: Бог від Бога, Світло від Світла, істинний Бог від істинного Бога, народжений, не створений, одної суті з Батьком.” Отже, згідно з цим, Син мав би бути народженим як Бог від Батька на небі, перш, ніж почався час, означає у вічності? Це абсолютно не відповідає.

Під цим зовсім не мається на увазі Христос, Син, Помазанник. Адже Писання говорить в Пс. 2:7: “Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе.” Проте вічність не має ні сьогодні ні завтра, але вона завжди була і завжди буде. Ангел Гавриїл зійшов з неба і сповістив про народження Сина на землі. Він сказав діві Марії: “Добре знай: ти зачнеш і станеш матір’ю Сина, якому ти даси ім’я Ісус (Яшуа).” (Лук. 1:31)

Сповідання: “Батько Бог, Син Бог і Святий Дух Бог; Батько вічний, Син вічний і Святий Дух вічний” є абсолютно не біблійним, і внаслідок цього остаточно антихристовим і антибожим. Є тільки один вічний Бог: “…від вічності до вічності є Ти, о, Боже” (Пс. 90:2). Таких назв як “Бог Син”, або “вічний Син” ми жодного разу не знаходимо у Біблії, а також і назви “Бог Дух Святий”, але в ній завжди написано тільки про Сина Божого і про Духа Святого. Святий Дух не є ніякою третьою особою, а Духом Божим, Який вже на початку ширяв над водою (Бутт.1), який згадується у Біблії 378 разів як Руах ЯХВЕ і Який вилився в день П’ятидесятниці в Церкву Нового Завіту (Діян. 2). І тільки в 381 році Святий Дух був оголошений на Константинопольскому соборі третьою особою у середині Божества. А так зване “апостольське віросповідання” не є ні біблійним, ні апостольським. Апостолським може бути тільки те, що виходить від апостолів, а біблійним є тільки те, що написано у Біблії: “…але для нас є тільки один Бог, тобто Батько, від Якого існують усі речі і ми для Нього; і тільки один Господь, тобто Ісус Христос, через Якого існують усі речі і ми через Нього.” (1Кор. 8:6) І цей ОДИН Бог відкрився як ГОСПОДЬ – як Батько в Синові.

Ніякій церкві немає користі від того, що вона підкреслює у своєму сповіданні слова з Еф. 4:5: “Один ГОСПОДЬ, одна віра, одно хрещення”, якщо при тому вона свідчить, учить і практикує зовсім іншого Господа, зовсім іншу віру і зовсім інше хрищення, чого немає у Святому Писанні.

Теологічна суперечка в третьому християнському столітті виникла тільки тому, що людський дух спробував представити Божество зрозумілим і пояснити одкровення Батька в Синові, хоча написано: “…ніхто не може розпізнати Сина, як тільки Батько, і ніхто не може розпізнати Батька, як тільки Син, і той, кому Син хоче відкрити Його.” (Матв. 11:25-27; Лук. 10:21-22) Апостоли і пророки ніколи не дискутували на тему Божества, тому що те, що ГОСПОДЬ сказав Петру, відносилося і до них: “…тому що не плоть і кров відкрили тобі це, але Батько Мій, вгорі на небі…” (Матв. 16:16-19)

Істинне віросповідання однієї істинної Церкви Божої, яка сама є стовпом і основою істини (1 Тим. 3:15), ми знаходимо тільки у Біблії. Тільки у ній нам говориться про те, хто такий Ісус Христос, Син Божий. І це вічно-дійсне, біблійне апостольське віросповідання встановив Сам Бог. Адже тут йдеться про відкуплення і вічне життя: “І це свідоцтво свідчить так: Бог дав нам життя вічне, і це життя знаходиться в Синові Його. Хто має Сина, той має життя, а хто не має Сина Божого, той не має і життя.” (1 Йоан. 5:11-12)

І це також є спасительним переживанням, яке кожен може особисто пережити по милості Божій: “…а всім, які прийняли Його, надав Він право стати дітьми Божими, тобто тим, які вірять в ім’я Його…” (Йоан. 1:12)

“Але ми і знаємо, що Син Божий прийшов і дав нам розум, щоб ми розпізнали Істинного, і ми перебуваємо в Істинному, в Синові Його Ісусові Христові. Цей є істинний Бог і життя вічне.” (1 Йоан. 5:20). Амінь, так, Амінь!

Для істинної церкви Ісуса Христа, яка не є якоюсь організацією, а живим організмом, дійсні виключно біблійні вчення, які записані у Святому Писанні. І тільки в нім можна вірити і учити тому, що було встановлено у вічно-дійсному заповіті, бо в нім нічого не можна змінювати і до нього нічого не можна додавати. (Гал. 3:15; Откр. 22:18-21). “Але якби ми самі, або Ангел з неба став би сповіщати вам іншу благу звістку, яку ми вам не сповіщали: нехай буде проклятий!” (Гал. 1:8)

Той, хто отримав пряме Боже покликання як і перші апостоли, як Петро, Йоан, Яків і Павло, той зможе і трудитиметься виключно за Бога і за Боже слово. А також і всі ті, які стоять на службі у якої небудь церкви, трудитимуться за те, в що в ній вірять, чому учать і що практикують; цим, наприклад, є віросповідання і догми, які були встановлені по рішенню на соборах і синодах починаючи з червертого християнського століття. І навіть після реформації всі нові виниклі християнські віросповідання встановили свої вчення, які також не завжди відповідають тим, що знаходяться у Біблії. Нині у всьому світі існує понад 2 млрд. прибічників християнства; розділених на католицьку церкву, на православну, на протестантські, на англіканську і на велике число різних інших церков.

Свідчення Старого і Нового Завіту про нашого Спасителя Ісуса Христа знаходяться в повній гармонії. Навпаки, в катехізисі і багатьох інших теологічних підручниках, записано сформульоване людьми віросповідання. Апостол Йоан зрозуміло сказав: “Духа Божого ви можете впізнати так: кожен дух, який визнає, що Ісус є Христос, що прийшов у тілі, є від Бога; а всякий дух, який не так визнає Ісуса, не є від Бога; але це є дух антихриста, про прихід якого ви чули і який вже зараз знаходиться у світі.” (1 Йоан. 4:2-3) Що ж до визнання Христа, Сина, то він підходить до суті справи і запитує: “Хто є брехун? Звичайно ж той, хто відкидає, що Ісус є Христос (Помазанник Божий). Це – антихрист, який відкидає Отця і Сина.” (1 Йоан. 2:22) Слово “анти” означає: “проти”, “замість”, “натомість”. Тут же йде мова про дух антихриста, тобто про дух, який діє в протилежність Христу, і про антихриста, який перебуває під впливом цього неправдивого духу. Все, чому навчають і що знаходиться в протилежності тому, що Дух Божий сповістив у вченні Христа у Біблії, є антихристовим, обернене проти Нього і відділяє нас від Бога – від Дерева життя (Откр. 22:19).

Якщо ми звернемо увагу на апостольське попередження про те, що кожен дух, який не визнає Ісуса Христа по Біблії що прийде в плоті Сина, не є від Бога, то з цього витікає таке питання: “А що ж буде зі всіма тими, які визнають Сина, про невинне народження якого є провіщено в Іс. 7:14, і Який, як було провіщено в Міх. 5:1, народився у Віфлеємі (Матв. 2:5), другою, вічною особою Божества, про яку Біблія абсолютно нічого не знає?” Тому апостол Йоан повинен був ще раз підкреслити це: “…а кожен дух, який не так визнає Ісуса Христа (як про Нього свідчить Святе Писання) не є від Бога: але це є дух антихриста” (1Иоан. 4:3).

Формулювання церковних віросповідань такі, якими вони були складені в 325 році в Нікеї і доповнені в 381 році в Константинополі, не відповідають тому свідоцтву, яке було залишено нам у Святому Писанні. У них, наприклад, говориться: “…Божого єдинородного Сина, як народженого від Батька раніше усіх часів: Бог від Бога, Світло від Світла, істинний Бог від істинного Бога, народжений, не створений, одної суті з Батьком.” Отже, згідно з цим, Син мав би бути народженим як Бог від Батька на небі, перш, ніж почався час, означає у вічності? Це абсолютно не відповідає.

Під цим зовсім не мається на увазі Христос, Син, Помазанник. Адже Писання говорить в Пс. 2:7: “Ти Син Мій, Я сьогодні породив Тебе.” Проте вічність не має ні сьогодні ні завтра, але вона завжди була і завжди буде. Ангел Гавриїл зійшов з неба і сповістив про народження Сина на землі. Він сказав діві Марії: “Добре знай: ти зачнеш і станеш матір’ю Сина, якому ти даси ім’я Ісус (Яшуа).” (Лук. 1:31)

Сповідання: “Батько Бог, Син Бог і Святий Дух Бог; Батько вічний, Син вічний і Святий Дух вічний” є абсолютно не біблійним, і внаслідок цього остаточно антихристовим і антибожим. Є тільки один вічний Бог: “…від вічності до вічності є Ти, о, Боже” (Пс. 90:2). Таких назв як “Бог Син”, або “вічний Син” ми жодного разу не знаходимо у Біблії, а також і назви “Бог Дух Святий”, але в ній завжди написано тільки про Сина Божого і про Духа Святого. Святий Дух не є ніякою третьою особою, а Духом Божим, Який вже на початку ширяв над водою (Бутт.1), який згадується у Біблії 378 разів як Руах ЯХВЕ і Який вилився в день П’ятидесятниці в Церкву Нового Завіту (Діян. 2). І тільки в 381 році Святий Дух був оголошений на Константинопольскому соборі третьою особою у середині Божества. А так зване “апостольське віросповідання” не є ні біблійним, ні апостольським. Апостолським може бути тільки те, що виходить від апостолів, а біблійним є тільки те, що написано у Біблії: *“…але для нас є тільки один Бог, тобто Батько, від Якого існують усі речі і ми для Нього; і тільки один Господь, тобто Ісус Христос, через Якого існують усі речі і ми через Нього.”* (1Кор. 8:6) І цей ОДИН Бог відкрився як ГОСПОДЬ – як Батько в Синові.

Ніякій церкві немає користі від того, що вона підкреслює у своєму сповіданні слова з Еф. 4:5: “Один ГОСПОДЬ, одна віра, одно хрещення”, якщо при тому вона свідчить, учить і практикує зовсім іншого Господа, зовсім іншу віру і зовсім інше хрищення, чого немає у Святому Писанні.

Теологічна суперечка в третьому християнському столітті виникла тільки тому, що людський дух спробував представити Божество зрозумілим і пояснити одкровення Батька в Синові, хоча написано: “…ніхто не може розпізнати Сина, як тільки Батько, і ніхто не може розпізнати Батька, як тільки Син, і той, кому Син хоче відкрити Його.” (Матв. 11:25-27; Лук. 10:21-22) Апостоли і пророки ніколи не дискутували на тему Божества, тому що те, що ГОСПОДЬ сказав Петру, відносилося і до них: “…тому що не плоть і кров відкрили тобі це, але Батько Мій, вгорі на небі…” (Матв. 16:16-19)

Істинне віросповідання однієї істинної Церкви Божої, яка сама є стовпом і основою істини (1 Тим. 3:15), ми знаходимо тільки у Біблії. Тільки у ній нам говориться про те, хто такий Ісус Христос, Син Божий. І це вічно-дійсне, біблійне апостольське віросповідання встановив Сам Бог. Адже тут йдеться про відкуплення і вічне життя: “І це свідоцтво свідчить так: Бог дав нам життя вічне, і це життя знаходиться в Синові Його. Хто має Сина, той має життя, а хто не має Сина Божого, той не має і життя.” (1 Йоан. 5:11-12)

І це також є спасительним переживанням, яке кожен може особисто пережити по милості Божій: “…а всім, які прийняли Його, надав Він право стати дітьми Божими, тобто тим, які вірять в ім’я Його…” (Йоан. 1:12)

“Але ми і знаємо, що Син Божий прийшов і дав нам розум, щоб ми розпізнали Істинного, і ми перебуваємо в Істинному, в Синові Його Ісусові Христові. Цей є істинний Бог і життя вічне.” (1 Йоан. 5:20). Амінь, так, Амінь!

Для істинної церкви Ісуса Христа, яка не є якоюсь організацією, а живим організмом, дійсні виключно біблійні вчення, які записані у Святому Писанні. І тільки в нім можна вірити і учити тому, що було встановлено у вічно-дійсному заповіті, бо в нім нічого не можна змінювати і до нього нічого не можна додавати. (Гал. 3:15; Откр. 22:18-21). “Але якби ми самі, або Ангел з неба став би сповіщати вам іншу благу звістку, яку ми вам не сповіщали: нехай буде проклятий!” (Гал. 1:8)

Той, хто отримав пряме Боже покликання як і перші апостоли, як Петро, Йоан, Яків і Павло, той зможе і трудитиметься виключно за Бога і за Боже слово. А також і всі ті, які стоять на службі у якої небудь церкви, трудитимуться за те, в що в ній вірять, чому учать і що практикують; цим, наприклад, є віросповідання і догми, які були встановлені по рішенню на соборах і синодах починаючи з червертого християнського століття. І навіть після реформації всі нові виниклі християнські віросповідання встановили свої вчення, які також не завжди відповідають тим, що знаходяться у Біблії. Нині у всьому світі існує понад 2 млрд. прибічників християнства; розділених на католицьку церкву, на православну, на протестантські, на англіканську і на велике число різних інших церков.