Все залишається при тому, що, де немає Божого одкровення, там немає і біблійної орієнтації, там дискутують і тлумачать. Це стосується усіх біблійних тем, а також і хрещення. Чому хрещення з 4 століття більше не здійснюється так, як Петром в Єрусалимі в Діян. 2:38, Филипом в Самарії в Діян. 8:16 і Павлом в Ефесі в Діян. 19:5? Та тому що отці церкви не зрозуміли того, що йдеться про ім’я, в якому знаходиться Боже спасіння (Діян. 4:11), і в яке треба хрестити. Через неправильне розуміння Бога було і веління про хрещення нашого ГОСПОДА з Матв. 28:19 перетворено на службовий акт: “хрещення в трійцю”, який абсолютно нічого спільного не має з первинним значенням, проте ще сьогодні практикується.

Біблійному хрещенню передує проповідь, від якої приходить віра (Діян. 2; Рим. 10:16-17 та ін.). Бо так ГОСПОДЬ повелів це в місіонерському велінні: “Ідіть по всьому світу і сповіщайте благу звістку усьому творінню! Хто став віруючим і хрестився, той буде спасенний…” (Марк. 16:15-16). Хто приймає хрещення, той підтверджує цим, що став віруючим, що він прийняв відпущення своїх гріхів.

Критична церковна історіографія підтвердила, що первинне формулювання веління про хрещення свідчить в Матв. 28:19 таким чином: “Тому ідіть по всьому світу і навчіть усі народи і хрестіть їх в Моє ім’я (onto onomati mou) і навчіть їх дотримуватися всього, що Я повелів вам.” Так це зафіксовано у виносці (Novum Testamentum Graece et Germanice) Нового Завіту Нестле-Аленда, видання 1973 р. А відома у всьому світі версія “в ім’я Отця, Сина і Святого Духа”, яка використовується в усіх церквах при усіх службових актах, не записана ні в якому первинному рукописі – таке виведення критичного дослідження Біблії. У перекладі Лютера у виносці від Матв. 28:19 сказано: Точно звучать ці слова так: “Тому ідіть і робіть учнями усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і навчайте їх дотримуватися…” Перш, ніж ми зможемо хрестити в ім’я, в якому Бог відкрився як Батько в Синові і Духом Святим, то це ім’я має бути відкрите нам. У перекладах Ельбефельдера і Менге також сказано: “Хрестіть їх в ім’я…!” Саме це і робили апостоли. У Біблії формула “хрещення в трійцю” жодного разу не була використана, дійсно, ні оного єдиного разу. Це ми знаходимо підтвердженим і в “грецько-німецькому підрядковому перекладі”.

Петро, у своїй першій проповіді в день заснування Церкви Нового Завіту, не давав ніякого довгого пояснення про хрещення, бо для нього, який чув початкові слова з вуст Учителя, було зрозумілим, як треба здійснювати хрещення. Таким чином, він діяв згідно з місіонерським велінням воскреслого Відкупителя і заповідав усім, які стали віруючими, хреститися в ім’я Господа Ісуса Христа (Діян. 2:37-41).

Вже при наступній нагоді він знову проповідував відпущення гріхів: “Про Нього свідчать усі пророки, що кожен, хто вірить в Нього, отримає відпущення гріхів ім’ям Його.” (Діян. 10:43), а також відразу і хрещення: “Чи може хто заборонити хреститися у воді цим людям, які так само, як і ми, отримали Святого Духа?” (вірш 47) “Тоді він повелів, щоб вони хрестилися в ім’я Ісуса Христа.” (вірш 48). Після проповіді Павла хрестилися ще раз навіть учні Йоана Хрестителя, що повірили в Ісуса Христа: “Коли ж вони почули це, то вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса, і коли Павло потім поклав на них руки, то зійшов на них Святий Дух, і вони говорили на мовах і пророкували.” (Діян. 19:5-6) Апостоли і усі інші в першому християнстві зрозуміли, що йдеться про ім’я, в якому знаходиться Боже спасіння і в яке треба бути хрещеним.

Віра, водне хрещення і духовне хрещення є одним цілим. У водному хрещенні той, що повірив, визнає свою приналежність до Бога, а в хрещенні Духом Бог визнає свою принадлежність до того, хто став віруючим. “Бо одним Духом ми усі були сполучені хрещенням в одне Тіло, чи то юдеї або греки, раби або вільні, і усі ми були напоєні одним Духом.” (1Кор 12:13).

Міжнародна церковна історіографія одностайно свідчить про те, що починаючи з раннього християнства і до третього століття хрестили тільки в ім’я ГОСПОДА Ісуса Христа, і саме через одноразове занурення. Апостол писав віруючим в Римі: “Чи ж ви не знаєте, що усі ми, які хрестилися в Христа Ісуса, в смерть Його хрестилися? Отже, ми тому були похоронені з Ним хрещенням в смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми могли ходити в новому житті.” (Рим. 6:3-4), “…тому що ви були похоронені разом з Ним в хрещенні.” (Кол. 2:12)

У Діян. 8:38 сказано: “Тоді він зупинив колісницю і обоє зійшли у воду, Филип і придворний службовець, і він хрестив його.” Також і Йоан Хреститель хрестив в Йордані, а не біля Йордану: “Коли ж Ісус хрестився і як тільки вийшов з води, то ось, відкрилися Йому небеса і Він побачив Духа Божого, як голуба, ширяючого і зходящого на Нього.” (Матв. 3:16)

У 337 році, коли імператор Костянтин в палаці Анкірона лежав на смертному ложі, то єпископ Євсеній тричі окропив його чоло, застосував при цьому формулу трійці. Хіба це було хрещенням? Таким чином Костянтин нібито повинен був стати християнином, хоча він і поклонявся богові сонця аж до кінця свого життя. Ця формула хрещення в трійцю була додана духовно сліпими отцями церкви під час виникнення вчення трійці. До вигаданого вчення трійці підходила і формула хрещення в трійцю, щоб зробити це вчення правдоподібним. При цьому йдеться про “римське сповідання хрещення”.

Якби отці церкви в 3 і 4 століттях, а також і усі більш пізні теологи виконували б веління про хрещення так само, як і Петро в день П’ятидесятниці (Діян. 2) і як Павло після цього (Діян. 19:5), то не було б ніякої суперечки про це. Проте жоден з отців церкви не міг повідомити ні про своє навернення до Христа, ні про справжнє переживання спасіння, не кажучи вже про те, щоб він міг розповісти про Боже покликання.

У Біблії немає ні вчення трійці про трьох вічних осіб, ні хрещення в трійцю. У ній немає жодного єдиного місця, де із застосуванням формули “в ім’я Отця, Сина і Святого Духа” було б здійснено хоч одну яку-небудь дію – жодної єдиної! Кожна молитва і принципово все відбувалося в ім’я ГОСПОДА Ісуса Христа, бо так воно було наказано істинно віруючим в Кол. 3:17: “І все, що ви хочете робити словами або ділами, робіть усе це в ім’я Господа Ісуса…”

Формула трійці використовується в усіх церквах і при усіх релігійних діях; при вступі в усі ордени і ложі, і навіть при спіритичних засіданнях, і взагалі в усьому окультизмі. Біблійною вона не являється і тому може бути тільки не біблійною. Божого походження вона не має і тому є неправдивим натхненням, і введенням в оману. Над цим треба розміркувати усім, а також і харизматам, які хоча і використовують ім’я Ісус Христос в молитві за хворих, проте рішуче відмовляються хреститься в ім’я ГОСПОДА Ісуса Христа.

Але ж повинні повстати лжехристи і лжепророки, щоб виконалося те, що провістив наперед наш ГОСПОДЬ: “Багато хто скаже Мені того дня: Господи, Господи, чи не силою імені Твого ми пророкували і чи не силою імені Твого злих духів виганяли, і чи не силою імені Твого багато чудес творили? Але тоді Я відповім їм: Я ніколи не знав вас; геть від Мене, ви що чините беззаконня!” (Матв. 7:22-23)

Хто може зрозуміти те, що в усьому християнстві про головні вчення такі як: Божество, хрещення і вечеря, панують неясність, хоча вони сонячно ясно записані у Біблії? Це тільки тому, що люди не залишилися у вченні Христа і апостолів. На жаль, первинне одкровення, яке було даровано апостолам, було втрачене вже на протязі перших християнських століть і отцями церкви було введено в християнство чуже, політично релігійне мислення.

Відомий швейцарський теолог Ханс Кюнг також пропрацював у своїй книзі “Християнство” на більш ніж 1000 сторінках цю важливу тему. На 126 сторінці він запитує: “Де в Новому Завіті йде мова про трійцю?”. І відразу ж після цього він пише: “В Новому Завіті немає ніякого вчення про трійцю.” Він також торкається “Comma Johaneum”, де сказано: “Є троє, які свідчать на небі – Отець, Слово і Святий Дух, і ці троє одно” і пояснюе:

“Але історично -критичне дослідження викрило цю пропозицію, що виникла в третьому або в четвертому столітті в Північній Африці чи в Іспанії як підробку, і римській інквізиційній владі воно не принесло ніякої користі, хоча вона і прагнула захищати цю пропозицію ще на початку нашого століття як справжню. Але, що ж іншого означає це в ясному тексті, як не те, що в юдейському християнстві, та і в усьому Новому Завіті, правда, існує віра у Бога Отця, в Сина Ісуса і у Святого Духа Божого, але немає ніякого вчення про Бога в трьох особах (способи буття), ніякого вчення про триєдиного Бога і про трійцю” (стор. 126-127).

Все залишається при тому, що, де немає Божого одкровення, там немає і біблійної орієнтації, там дискутують і тлумачать. Це стосується усіх біблійних тем, а також і хрещення. Чому хрещення з 4 століття більше не здійснюється так, як Петром в Єрусалимі в Діян. 2:38, Филипом в Самарії в Діян. 8:16 і Павлом в Ефесі в Діян. 19:5? Та тому що отці церкви не зрозуміли того, що йдеться про ім’я, в якому знаходиться Боже спасіння (Діян. 4:11), і в яке треба хрестити. Через неправильне розуміння Бога було і веління про хрещення нашого ГОСПОДА з Матв. 28:19 перетворено на службовий акт: “хрещення в трійцю”, який абсолютно нічого спільного не має з первинним значенням, проте ще сьогодні практикується.

Біблійному хрещенню передує проповідь, від якої приходить віра (Діян. 2; Рим. 10:16-17 та ін.). Бо так ГОСПОДЬ повелів це в місіонерському велінні: “Ідіть по всьому світу і сповіщайте благу звістку усьому творінню! Хто став віруючим і хрестився, той буде спасенний…” (Марк. 16:15-16). Хто приймає хрещення, той підтверджує цим, що став віруючим, що він прийняв відпущення своїх гріхів.

Критична церковна історіографія підтвердила, що первинне формулювання веління про хрещення свідчить в Матв. 28:19 таким чином: “Тому ідіть по всьому світу і навчіть усі народи і хрестіть їх в Моє ім’я (onto onomati mou) і навчіть їх дотримуватися всього, що Я повелів вам.” Так це зафіксовано у виносці (Novum Testamentum Graece et Germanice) Нового Завіту Нестле-Аленда, видання 1973 р. А відома у всьому світі версія “в ім’я Отця, Сина і Святого Духа”, яка використовується в усіх церквах при усіх службових актах, не записана ні в якому первинному рукописі – таке виведення критичного дослідження Біблії. У перекладі Лютера у виносці від Матв. 28:19 сказано: Точно звучать ці слова так: “Тому ідіть і робіть учнями усі народи, хрестячи їх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, і навчайте їх дотримуватися…” Перш, ніж ми зможемо хрестити в ім’я, в якому Бог відкрився як Батько в Синові і Духом Святим, то це ім’я має бути відкрите нам. У перекладах Ельбефельдера і Менге також сказано: “Хрестіть їх вім’я…!” Саме це і робили апостоли. У Біблії формула “хрещення в трійцю” жодного разу не була використана, дійсно, ні оного єдиного разу. Це ми знаходимо підтвердженим і в “грецько-німецькому підрядковому перекладі”.

Петро, у своїй першій проповіді в день заснування Церкви Нового Завіту, не давав ніякого довгого пояснення про хрещення, бо для нього, який чув початкові слова з вуст Учителя, було зрозумілим, як треба здійснювати хрещення. Таким чином, він діяв згідно з місіонерським велінням воскреслого Відкупителя і заповідав усім, які стали віруючими, хреститися в ім’я Господа Ісуса Христа (Діян. 2:37-41).

Вже при наступній нагоді він знову проповідував відпущення гріхів: “Про Нього свідчать усі пророки, що кожен, хто вірить в Нього, отримає відпущення гріхів ім’ям Його.” (Діян. 10:43), а також відразу і хрещення: “Чи може хто заборонити хреститися у воді цим людям, які так само, як і ми, отримали Святого Духа?” (вірш 47) “Тоді він повелів, щоб вони хрестилися в ім’я Ісуса Христа.” (вірш 48). Після проповіді Павла хрестилися ще раз навіть учні Йоана Хрестителя, що повірили в Ісуса Христа: “Коли ж вони почули це, то вони хрестилися в ім’я Господа Ісуса, і коли Павло потім поклав на них руки, то зійшов на них Святий Дух, і вони говорили на мовах і пророкували.” (Діян. 19:5-6) Апостоли і усі інші в першому християнстві зрозуміли, що йдеться про ім’я, в якому знаходиться Боже спасіння і в яке треба бути хрещеним.

Віра, водне хрещення і духовне хрещення є одним цілим. У водному хрещенні той, що повірив, визнає свою приналежність до Бога, а в хрещенні Духом Бог визнає свою принадлежність до того, хто став віруючим. “Бо одним Духом ми усі були сполучені хрещенням в одне Тіло, чи то юдеї або греки, раби або вільні, і усі ми були напоєні одним Духом.” (1Кор 12:13).

Міжнародна церковна історіографія одностайно свідчить про те, що починаючи з раннього християнства і до третього століття хрестили тільки в ім’я ГОСПОДА Ісуса Христа, і саме через одноразове занурення. Апостол писав віруючим в Римі: “Чи ж ви не знаєте, що усі ми, які хрестилися в Христа Ісуса, в смерть Його хрестилися? Отже, ми тому були похоронені з Ним хрещенням в смерть, щоб як Христос воскрес із мертвих славою Отця, так і ми могли ходити в новому житті.” (Рим. 6:3-4), “…тому що ви були похоронені разом з Ним в хрещенні.” (Кол. 2:12)

У Діян. 8:38 сказано: “Тоді він зупинив колісницю і обоє зійшли у воду, Филип і придворний службовець, і він хрестив його.” Також і Йоан Хреститель хрестив в Йордані, а не біля Йордану: “Коли ж Ісус хрестився і як тільки вийшов з води, то ось, відкрилися Йому небеса і Він побачив Духа Божого, як голуба, ширяючого і зходящого на Нього.” (Матв. 3:16)

У 337 році, коли імператор Костянтин в палаці Анкірона лежав на смертному ложі, то єпископ Євсеній тричі окропив його чоло, застосував при цьому формулу трійці. Хіба це було хрещенням? Таким чином Костянтин нібито повинен був стати християнином, хоча він і поклонявся богові сонця аж до кінця свого життя. Ця формула хрещення в трійцю була додана духовно сліпими отцями церкви під час виникнення вчення трійці. До вигаданого вчення трійці підходила і формула хрещення в трійцю, щоб зробити це вчення правдоподібним. При цьому йдеться про “римське сповідання хрещення”.

Якби отці церкви в 3 і 4 століттях, а також і усі більш пізні теологи виконували б веління про хрещення так само, як і Петро в день П’ятидесятниці (Діян. 2) і як Павло після цього (Діян. 19:5), то не було б ніякої суперечки про це. Проте жоден з отців церкви не міг повідомити ні про своє навернення до Христа, ні про справжнє переживання спасіння, не кажучи вже про те, щоб він міг розповісти про Боже покликання.

У Біблії немає ні вчення трійці про трьох вічних осіб, ні хрещення в трійцю. У ній немає жодного єдиного місця, де із застосуванням формули “в ім’я Отця, Сина і Святого Духа” було б здійснено хоч одну яку-небудь дію – жодної єдиної! Кожна молитва і принципово все відбувалося в ім’я ГОСПОДА Ісуса Христа, бо так воно було наказано істинно віруючим в Кол. 3:17: “І все, що ви хочете робити словами або ділами, робіть усе це в ім’я Господа Ісуса…”

Формула трійці використовується в усіх церквах і при усіх релігійних діях; при вступі в усі ордени і ложі, і навіть при спіритичних засіданнях, і взагалі в усьому окультизмі. Біблійною вона не являється і тому може бути тільки не біблійною. Божого походження вона не має і тому є неправдивим натхненням, і введенням в оману. Над цим треба розміркувати усім, а також і харизматам, які хоча і використовують ім’я Ісус Христос в молитві за хворих, проте рішуче відмовляються хреститься в ім’я ГОСПОДА Ісуса Христа.

Але ж повинні повстати лжехристи і лжепророки, щоб виконалося те, що провістив наперед наш ГОСПОДЬ: “Багато хто скаже Мені того дня: Господи, Господи, чи не силою імені Твого ми пророкували і чи не силою імені Твого злих духів виганяли, і чи не силою імені Твого багато чудес творили? Але тоді Я відповім їм: Я ніколи не знав вас; геть від Мене, ви що чините беззаконня!” (Матв. 7:22-23)

Хто може зрозуміти те, що в усьому християнстві про головні вчення такі як: Божество, хрещення і вечеря, панують неясність, хоча вони сонячно ясно записані у Біблії? Це тільки тому, що люди не залишилися у вченні Христа і апостолів. На жаль, первинне одкровення, яке було даровано апостолам, було втрачене вже на протязі перших християнських століть і отцями церкви було введено в християнство чуже, політично релігійне мислення.

Відомий швейцарський теолог Ханс Кюнг також пропрацював у своїй книзі “Християнство” на більш ніж 1000 сторінках цю важливу тему. На 126 сторінці він запитує: “Де в Новому Завіті йде мова про трійцю?”. І відразу ж після цього він пише: “В Новому Завіті немає ніякого вчення про трійцю.” Він також торкається “Comma Johaneum”, де сказано: “Є троє, які свідчать на небі – Отець, Слово і Святий Дух, і ці троє одно” і пояснюе:

“Але історично -критичне дослідження викрило цю пропозицію, що виникла в третьому або в четвертому столітті в Північній Африці чи в Іспанії як підробку, і римській інквізиційній владі воно не принесло ніякої користі, хоча вона і прагнула захищати цю пропозицію ще на початку нашого століття як справжню. Але, що ж іншого означає це в ясному тексті, як не те, що в юдейському християнстві, та і в усьому Новому Завіті, правда, існує віра у Бога Отця, в Сина Ісуса і у Святого Духа Божого, але немає ніякого вчення про Бога в трьох особах (способи буття), ніякого вчення про триєдиного Бога і про трійцю” (стор. 126-127).