“Хто не вірить Богові, той зробив Його неправдомовцем.” (1 Йоан. 5:10)

“Набагато більше ж все залишається при тому, що Бог істинний, хоча і всяка людина є брехливою, як сказано в Писанні: “Ти будеш знайдений справедливим в словах Твоїх і залишишся переможцем, коли судитимуть Тебе.” (Рим. 3:4)

Про Авраама ж сказано: “Авраам повірив Богові і це зарахувалося йому в праведність.” (Рим. 4:3; Гал. 3:6) Авраам є кращим прикладом істинної віри. Істинна віра можлива тільки тоді, коли Бог може особисто говорити до кожного через Своє слово. Невіра ж виникає тоді, коли люди допускають, щоб ворог ставив під сумнів те, що Бог сказав у Своєму слові. Як віра, так і невіра почалися вже в раю. Після того, як Бог ГОСПОДЬ говорив з Адамом, сатана вплутав Єву в дискусію про те, що сказав Бог. Сатана завжди бере те, що сказав Бог, сіє сумнів, додає, віднімає, перевертає і тлумачить. Результатом же стала невіра, яка привела до непослуху і, нарешті, до зваблювання і падіння в гріх. Сатана прийшов до нашого Відкупителя із словом: “Написано…” У цьому то і полягає спокуса. Ні спокуса, ні зваблювання, ні злочин неможливі, якщо не ставиться під сумнів слово Боже. Але ГОСПОДЬ відповів йому: “Написано також…” . (Матв. 4:1-11; Марк. 4:1-13). Також і у теологів можуть бути біблійні теми, проте, те що говориться в них, може бути абсолютно протилежним. Якщо хтось бере місце Писання і викладає сумнів щодо нього, то це ворог, який хоче зробити з нього спокусу, яка веде до падіння. Але істинні діти Божі завжди використовують наступне місце Писання, яке ще ясніше освітлює цю тему.

“Хто не вірить Богові, той зробив Його неправдомовцем.” (1 Йоан. 5:10)

“Набагато більше ж все залишається при тому, що Бог істинний, хоча і всяка людина є брехливою, як сказано в Писанні: “Ти будеш знайдений справедливим в словах Твоїх і залишишся переможцем, коли судитимуть Тебе.” (Рим. 3:4)

Про Авраама ж сказано: “Авраам повірив Богові і це зарахувалося йому в праведність.” (Рим. 4:3; Гал. 3:6) Авраам є кращим прикладом істинної віри. Істинна віра можлива тільки тоді, коли Бог може особисто говорити до кожного через Своє слово. Невіра ж виникає тоді, коли люди допускають, щоб ворог ставив під сумнів те, що Бог сказав у Своєму слові. Як віра, так і невіра почалися вже в раю. Після того, як Бог ГОСПОДЬ говорив з Адамом, сатана вплутав Єву в дискусію про те, що сказав Бог. Сатана завжди бере те, що сказав Бог, сіє сумнів, додає, віднімає, перевертає і тлумачить. Результатом же стала невіра, яка привела до непослуху і, нарешті, до зваблювання і падіння в гріх. Сатана прийшов до нашого Відкупителя із словом: “Написано…” У цьому то і полягає спокуса. Ні спокуса, ні зваблювання, ні злочин неможливі, якщо не ставиться під сумнів слово Боже. Але ГОСПОДЬ відповів йому: “Написано також…” . (Матв. 4:1-11; Марк. 4:1-13). Також і у теологів можуть бути біблійні теми, проте, те що говориться в них, може бути абсолютно протилежним. Якщо хтось бере місце Писання і викладає сумнів щодо нього, то це ворог, який хоче зробити з нього спокусу, яка веде до падіння. Але істинні діти Божі завжди використовують наступне місце Писання, яке ще ясніше освітлює цю тему.