Початок нового створіння Божого стало через народження. Через творіння почався рід людський, а через народження почався рід Божий. Між Богом і людьми повинно було відновитися таке ставлення, як відношення між батьком і сином. Це Бог не міг зробити через Авраама, Мойсея або через одного з пророків, які прийшли в світ через природне народження і були частиною зведеного в гріх творіння. Через надприродне народження Бог зробив початок нового створіння; це відбулося в єдинородному Сині. Бог створив зародок життя в діві Марії. Вона була тільки носієм Дитини. Марія сказала: “Я раба Господня, нехай буде мені згідно з словом твоїм” (Лк. 1:38). Про “Матір Божу” нічого не знають і не сказали ні Бог, ні пророки, ні апостоли. Сам Ісус ніколи не називав її “Матір`ю”, а завжди звертався до неї, як до посторонньої людини: “жінко”.

Ісус був первородним між багатьма братами. (Рим. 8:29) Адам був створений, а Христос є народженим Сином Божим. Тільки через Нього ми можемо отримати духовне народження і стати Божим родом. Написано: “Ми Його і рід, і так ми, будучи родом Божим …”(Діян. 17:28-29) В Одкр. 3:14 написано: “… Ось що говорить Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого”. Тут мова йде не про творіння світобудови, але про Христа, про початок нового творіння Божого через народження. Всі сини і дочки Божі також повинні народитися від Слова і Духа. Господь абсолютно зрозуміло сказав: “Якщо хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.” (Йоан. 3:3) Релігійні дії не призводять до народження від Святого Духа. Слід спершу прийняти насіння Божого Слова. Без насіння не може народитися ні земне, ні духовне життя.

У Йоан. 10 Юдеї звинуватили Господа в богохульстві і сказали Йому: “… Ти, будучи людиною, робиш себе Богом”. Ісус відповів їм: “Хіба не написано в законі вашому: “Я сказав: ви Боги”? (Пс. 82:6) Якщо Він назвав богами тих, в яких було слово Боже, і Писання не може бути порушеним, – то Тому, кого Отець освятив і послав у світ, ви говорите: “Зневажаєш Ти Бога”, тому що Я сказав: “Я Син Божий”? В Старому Завіті слово Боже було (приходило) до пророків, бо так як вони прийняли божественну субстанцію – Слово, то вони і названі були Богами. Від Бога походить тільки божественне, і Слово яке виходить від Бога, названо насінням Божим (Лк. 8:11), через яке ми стаємо дітьми Божими. “Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали деяким початком його створінь”. (Як. 1:18)

Протягом чотирьох тисяч років Старого Завіту не було жодного пророка, який назвав би Бога “Небесним Отцем”. Ми не знаходимо також, щоб в Старому Завіті хто небудь звернувся до Сина Божого. Ми не знаходимо також розмови між Отцем і Сином. Це дуже важливо знати. Перехід зі Старого Завіту до Нового Заповіту був необхідний для спасіння. Той, який в Старому Завіті був Господь – Яхве, в Новому Завіті – Син Господь Ісус. Невидимий Бог – Елохім сповістив (явив) Себе Господом – Яхве у видимій формі. Той же Бог об’явив Себе Отцем через Сина в людській подобі і тілі. Ім’я Ісус (на єврейскій Яшуа), значить: Яхве – Спаситель.

Кожне ім’я і кожне одкровення Боже має своє певне місце і значення, і не можна це змішувати. Там, де мова йде про Отця, не можна поставити слово “Син”; там, де про Сина, не можна вживати слово “Отець”. І все ж є тільки один Бог, Який відкрив Себе Отцем на небі і в Сині на землі. Будучи Отцем, Він не міг ні народитися (знову), ні померти; але як Син, Він народився, страждав, помер і воскрес.

Мова йде про нас. Бог включив нас в Свій план. “Бог воскресив Господа, воскресить Він і нас Своєю силою.” (1Кор. 6:14) “Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння.” (Рим. 6:5) Як достовірно те, що Бог відкрився у Христі, так достовірно і те, що Христос відкривається в віруючих.

Слід подумати, чому жодного разу в Біблії не зустрічаємо слів: “Вічний Син” або “Небесний Син”, а “Вічний Бог” і “Небесний Отець”. Не можна сказати: хто бачив Елохіма, той бачив Яхве, але той, хто бачив Господа, міг сказати: “Я бачив Бога”. Також Отець не міг сказати: “Той, хто бачить Мене, той бачить Сина”, проте Син міг сказати: “Хто бачив Мене, бачив і Отця” (Йоан. 14:9). У Лук. 10:22 написано: “… хто є Син, не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отець, не знає ніхто крім Сина, та кому Син захоче відкрити.”

Уже перед заснуванням світу була приготовлена ‌‌слава, через яку повинен був бути прославлений Христос (Йоан. 17:5). Також ті, що обрані, були вже обрані в Ньому перед заснуванням світу (Еф. 1:4-5), їх імена були написані в книзі життя Агнця (Откр. 13:8). Є божественне визначення щодо Христа і Його церкви – нареченої. На підставі того, що Бог заздалегідь все знав, Він визначив попереду вічних часів помилувати нас (2Тим. 1:9), включивши нас в свій план спасіння.

Жодного разу не зустрічається в Біблії формулювання, що вживається в сьогоднішньому християнстві: “Нехай благословить вас Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий”. У Новому Завіті Бог названий нашим Отцем, але ніде не написано: “Бог Син”, а “Син Божий” або “Син Всевишнього”. Те саме можна сказати і про Духа Святого. Не написано: “Бог Дух Святий ширяв над водами”, а написано: “Дух Божий …” (Бутт. 1. 2) При хрещенні Месії зійшов не “Бог Дух Святий”, а Дух Божий (Матв. 3:16). Не “Бог Дух Святий” осінив Марію, а написано: “Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього осінить тебе, через те то й Святе, що народиться, назветься Сином Божим”. (Лук. 1:35) Якщо Дух Святий був би самостійною особою, тоді Немовля мало би називатися “Сином Святого Духа”, тому що народження відбулося через Духа. Дух Святий є Дух Божий!

В Йоіл. 2:28 (3:1) говорить Бог: “І буде після того, виллю від Духа Свого на кожне тіло …” Виконання цієї обітниці ми знаходимо в Діян. 2. Бог вилив не іншу особу, а Свій Дух. Ісус дав Своїм обітницю від Отця. (Діян. 1:4-8) Він сказав, що пошле Духа Святого (Йоан. 16:7), Він же і сказав, що прийде Сам. (Йоан. 14:18) Духом Він прийшов в день П’ятидесятниці і має житло у віруючих; “Христос в нас, надія слави!” (Кол. 1:27) Петро в першій своїй проповіді виклав: “Отож бо, був піднесений правицею Божею і прийняв від Отця обітницю Святого Духа, вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.” (Діян. 2:33) Вже Йоан Хреститель сповістив це: “… Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем”. (Матв. 3:11) Це чисто апостольське вчення. У Христі був Бог з нами, через Святого Духа живе Він в нас. У Йоан. 4:24 сказав Господь: “Бог є Дух …” Апостол Павло писав: “Господь є Дух …” (2Кор. 3:17) Чи написано “Дух Божий” або “Дух Господа”, або “Святий Дух”, то все ж таки йде мова про одного й того ж Духа.

Ні Син, ні Дух не є самостійними особистостями Бога. В Сині Бог увійшов в зв’язок з нами, через Духа Святого ми маємо зв’язок з Ним. Син сказав: “Я вийшов від Отця …” (Йоан. 16:28) Про Духа написано: “… Дух правди, що приходить від Отця…” (Йоан. 15:26)

Початок нового створіння Божого стало через народження. Через творіння почався рід людський, а через народження почався рід Божий. Між Богом і людьми повинно було відновитися таке ставлення, як відношення між батьком і сином. Це Бог не міг зробити через Авраама, Мойсея або через одного з пророків, які прийшли в світ через природне народження і були частиною зведеного в гріх творіння. Через надприродне народження Бог зробив початок нового створіння; це відбулося в єдинородному Сині. Бог створив зародок життя в діві Марії. Вона була тільки носієм Дитини. Марія сказала: “Я раба Господня, нехай буде мені згідно з словом твоїм” (Лк. 1:38). Про “Матір Божу” нічого не знають і не сказали ні Бог, ні пророки, ні апостоли. Сам Ісус ніколи не називав її “Матір`ю”, а завжди звертався до неї, як до посторонньої людини: “жінко”.

Ісус був первородним між багатьма братами. (Рим. 8:29) Адам був створений, а Христос є народженим Сином Божим. Тільки через Нього ми можемо отримати духовне народження і стати Божим родом. Написано: “Ми Його і рід, і так ми, будучи родом Божим …”(Діян. 17:28-29) В Одкр. 3:14 написано: “… Ось що говорить Амінь, Свідок вірний і правдивий, початок створіння Божого”. Тут мова йде не про творіння світобудови, але про Христа, про початок нового творіння Божого через народження. Всі сини і дочки Божі також повинні народитися від Слова і Духа. Господь абсолютно зрозуміло сказав: “Якщо хто не народиться згори, то не може побачити Божого Царства.” (Йоан. 3:3) Релігійні дії не призводять до народження від Святого Духа. Слід спершу прийняти насіння Божого Слова. Без насіння не може народитися ні земне, ні духовне життя.

У Йоан. 10 Юдеї звинуватили Господа в богохульстві і сказали Йому: “… Ти, будучи людиною, робиш себе Богом”. Ісус відповів їм: “Хіба не написано в законі вашому: “Я сказав: ви Боги”? (Пс. 82:6) Якщо Він назвав богами тих, в яких було слово Боже, і Писання не може бути порушеним, – то Тому, кого Отець освятив і послав у світ, ви говорите: “Зневажаєш Ти Бога”, тому що Я сказав: “Я Син Божий”? В Старому Завіті слово Боже було (приходило) до пророків, бо так як вони прийняли божественну субстанцію – Слово, то вони і названі були Богами. Від Бога походить тільки божественне, і Слово яке виходить від Бога, названо насінням Божим (Лк. 8:11), через яке ми стаємо дітьми Божими. “Захотівши, Він нас породив словом правди, щоб ми стали деяким початком його створінь”. (Як. 1:18)

Протягом чотирьох тисяч років Старого Завіту не було жодного пророка, який назвав би Бога “Небесним Отцем”. Ми не знаходимо також, щоб в Старому Завіті хто небудь звернувся до Сина Божого. Ми не знаходимо також розмови між Отцем і Сином. Це дуже важливо знати. Перехід зі Старого Завіту до Нового Заповіту був необхідний для спасіння. Той, який в Старому Завіті був Господь – Яхве, в Новому Завіті – Син Господь Ісус. Невидимий Бог – Елохім сповістив (явив) Себе Господом – Яхве у видимій формі. Той же Бог об’явив Себе Отцем через Сина в людській подобі і тілі. Ім’я Ісус (на єврейскій Яшуа), значить: Яхве – Спаситель.

Кожне ім’я і кожне одкровення Боже має своє певне місце і значення, і не можна це змішувати. Там, де мова йде про Отця, не можна поставити слово “Син”; там, де про Сина, не можна вживати слово “Отець”. І все ж є тільки один Бог, Який відкрив Себе Отцем на небі і в Сині на землі. Будучи Отцем, Він не міг ні народитися (знову), ні померти; але як Син, Він народився, страждав, помер і воскрес.

Мова йде про нас. Бог включив нас в Свій план. “Бог воскресив Господа, воскресить Він і нас Своєю силою.” (1Кор. 6:14) “Бо коли ми з’єдналися подобою смерти Його, то повинні бути з’єднані і подобою воскресіння.” (Рим. 6:5) Як достовірно те, що Бог відкрився у Христі, так достовірно і те, що Христос відкривається в віруючих.

Слід подумати, чому жодного разу в Біблії не зустрічаємо слів: “Вічний Син” або “Небесний Син”, а “Вічний Бог” і “Небесний Отець”. Не можна сказати: хто бачив Елохіма, той бачив Яхве, але той, хто бачив Господа, міг сказати: “Я бачив Бога”. Також Отець не міг сказати: “Той, хто бачить Мене, той бачить Сина”, проте Син міг сказати: “Хто бачив Мене, бачив і Отця” (Йоан. 14:9). У Лук. 10:22 написано: “… хто є Син, не знає ніхто, крім Отця, і хто є Отець, не знає ніхто крім Сина, та кому Син захоче відкрити.”

Уже перед заснуванням світу була приготовлена ‌‌слава, через яку повинен був бути прославлений Христос (Йоан. 17:5). Також ті, що обрані, були вже обрані в Ньому перед заснуванням світу (Еф. 1:4-5), їх імена були написані в книзі життя Агнця (Откр. 13:8). Є божественне визначення щодо Христа і Його церкви – нареченої. На підставі того, що Бог заздалегідь все знав, Він визначив попереду вічних часів помилувати нас (2Тим. 1:9), включивши нас в свій план спасіння.

Жодного разу не зустрічається в Біблії формулювання, що вживається в сьогоднішньому християнстві: “Нехай благословить вас Бог Отець, Бог Син і Бог Дух Святий”. У Новому Завіті Бог названий нашим Отцем, але ніде не написано: “Бог Син”, а “Син Божий” або “Син Всевишнього”. Те саме можна сказати і про Духа Святого. Не написано: “Бог Дух Святий ширяв над водами”, а написано: “Дух Божий …” (Бутт. 1. 2) При хрещенні Месії зійшов не “Бог Дух Святий”, а Дух Божий (Матв. 3:16). Не “Бог Дух Святий” осінив Марію, а написано: “Дух Святий зійде на тебе і сила Всевишнього осінить тебе, через те то й Святе, що народиться, назветься Сином Божим”. (Лук. 1:35) Якщо Дух Святий був би самостійною особою, тоді Немовля мало би називатися “Сином Святого Духа”, тому що народження відбулося через Духа. Дух Святий є Дух Божий!

В Йоіл. 2:28 (3:1) говорить Бог: “І буде після того, виллю від Духа Свого на кожне тіло …” Виконання цієї обітниці ми знаходимо в Діян. 2. Бог вилив не іншу особу, а Свій Дух. Ісус дав Своїм обітницю від Отця. (Діян. 1:4-8) Він сказав, що пошле Духа Святого (Йоан. 16:7), Він же і сказав, що прийде Сам. (Йоан. 14:18) Духом Він прийшов в день П’ятидесятниці і має житло у віруючих; “Христос в нас, надія слави!” (Кол. 1:27) Петро в першій своїй проповіді виклав: “Отож бо, був піднесений правицею Божею і прийняв від Отця обітницю Святого Духа, вилив його: ось воно те, що ви бачите й чуєте.” (Діян. 2:33) Вже Йоан Хреститель сповістив це: “… Він буде хрестити вас Духом Святим і вогнем”. (Матв. 3:11) Це чисто апостольське вчення. У Христі був Бог з нами, через Святого Духа живе Він в нас. У Йоан. 4:24 сказав Господь: “Бог є Дух …” Апостол Павло писав: “Господь є Дух …” (2Кор. 3:17) Чи написано “Дух Божий” або “Дух Господа”, або “Святий Дух”, то все ж таки йде мова про одного й того ж Духа.

Ні Син, ні Дух не є самостійними особистостями Бога. В Сині Бог увійшов в зв’язок з нами, через Духа Святого ми маємо зв’язок з Ним. Син сказав: “Я вийшов від Отця …” (Йоан. 16:28) Про Духа написано: “… Дух правди, що приходить від Отця…” (Йоан. 15:26)