В Пс. 2:7 ми читаємо: “Сповіщу постанову. Промовив до Мене Господь: – Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.” Слово “нині” ніяк не відноситься до вічності, бо вічність не має ні “вчора”, ні “сьогодні”, ні “завтра”. Слово “нині” є поняттям часу. У Старому Завіті пророчо викладено план Божий, виконання якого відбувається в Новому Завіті.

Далі в Пс. 2:8 ми читаємо: “Проси у Мене і Я дам тобі народи у спадщину, і краї землі у володіння Тобі”. У цих двох віршах мова йде про народження Сина і про те, що Йому в спадок дані будуть всі народи. Людина не спасеться через те, що вірить в існування Бога. І біси вірують і тремтять (Як. 2:19). Спасаюча віра полягає в тому, що єдиний істинний Бог відкупив нас через Сина. Тому написано: “… віруй в Господа Ісуса Христа і спасешся ти сам, та увесь твій дім” (Діян. 16:31).

В Пс. 2:12 висвітлюється божественна сутність: “Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні всі, хто має надію на Нього.” Цих слів нам не можна ігнорувати. Багато хто говорить про Бога і про улюбленого Отця на небі, але не визнають, що Отець відкрив Себе через Сина Спасителя тут на землі. Єдина, справжня і спасаюча віра в Бога, є віра в Ісуса Христа, бо тільки в Ньому прийшов Бог на зустріч людству. Тільки в Ньому ми зустрічаємо Бога і знаходимо спасіння. Таким чином ми повинні вірити в Нього, бо тільки так Він явив людям спасительну благодать.

Заради нас Він влаштував відносини, як відносини між батьком і сином, щоб нам можна було стати синами і дочками Божими. Ми читаємо пророцтво: “Я буду йому батьком і він буде Мені за сина” (2Цар. 7:14). “І там, де говорили їм: “Ви не мій народ”, … будуть говорити їм: “Ви сини Бога живого” (Ос. 2:1). Павло писав: “Вийдіть з-поміж них і відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого і Я прийму вас; і буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками, каже Господь Вседержитель” (2Кор. 6:17-18). У Еф. 1:5 Павло підкреслив ясний сенс: “… призначивши наперед, щоб нас усиновити Собі через Ісуса Христа, за вподобанням волі Своєї”. Є на землі люди, які слухняні волі Божій і знаходяться в плані Його. Вони у Христі мають Боже благовоління.

Про Сина Божого написано: “Він буде кликати Мене: – Ти Батько мій, Бог мій, і скеля спасіння мого. І Я зроблю його первістком, найвищим за всіх земних царів” (Пс. 89:27-28). В плотському тілі страждав і помер Син Божий, заміщаючи всіх синів і дочок Божих. Через Його воскресіння, Його смертне тіло одягнулось в безсмертя. В цьому знаходиться і наша підстава для воскресіння і зміни тіла нашого.

Тут мова не йде про пізнання або вчення, або про спірні питання, а про здійснення Божого наміру, щоб зробити з чад людських дітей Божих. В Пс. 68:20-21 написано: “Благословен Господь всякий день. Бог, наш Спаситель, несе наш тягар! Бог для нас – Бог спасіння, у Господа Владики – спасіння від смерти”. Не було жодної людини, яка мала би владу над смертю, навпаки, смерть має владу над кожною людиною; доказом цього є безліч кладовищ. Але як говорить Господь: “Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерті врятую їх. Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?” (Ос. 13:14) В Зах. 9:11 сповіщено відкуплення і навіть звільнення святих Старого Завіту від влади смерті: “А що до тебе, з - за крові заповіту твого, Я випущу твоїх в’язнів із ями, в якій немає води.”

Новий Завіт був уже обіцяний в Старому Завіті. Пророк Єремія писав: “Ось дні настають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт, не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми в той день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоча Я залишався в союзі з ними, говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїля після тих днів, – говорить Господь: – Вкладу Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І більше не будуть навчати вони один одного, брат брата і говорити: “Пізнайте Господа”, бо всі будуть знати Мене, від малого до великого, – говорить Господь, – бо Я прощу беззаконня їх і їхніх гріхів більше вже не буду згадувати.” (Єр. 31:31 -34)

Це сталося коли наш Господь помер і заключив Новий Заповіт. Він сказав в Матв. 26:28: “Бо це є кров Моя Нового Заповіту …” У Матв. 27:45-54 і в інших Євангеліях описана ця могутня подія. Через смерть і воскресіння Він переміг диявола і пекло.

Петро описує справу відкуплення наступними словами: “Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, праведний за неправедних, умертвлений тілом, але Духом оживлений.” (1Пет. 3:18) Він відданих на смерть звільнив і тих, що зійшли в пекло – відкупив. Апостол Павло пише: “А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став подібним їм, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерті все життя тримав в неволі” (Євр. 2:14 -15).

Після того, як Він вчинив відкуплення, в третій день воскрес і в сороковий день після воскресіння вознісся на небо. Відповідні місця Писання про ці події в Новому Завіті відомі всім (віруючим). Про ці події було вже сповіщено в Старому Завіті. В Пс. 68:19 написано: “Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей…” В Пс. 46:6 ми читаємо: “Вознісся Бог під оклики веселі, Господь – під голос труби.” У Еф. 4:10 ясно видно, Хто це був, Який помер і зійшов до найнижчих місць землі, Який переможно воскрес, Який вознісся на небо: “Хто зійшов, Той самий і піднявся високо найвище всіх небес, щоб наповнити весь світ” (німецький переклад).

Свідченням апостола Павла ми бажаємо закінчити цю главу: “Бо я передав вам найперше те, що й сам прийняв був, тобто, що Христос помер за гріхи наші згідно з Писанням і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Кифі, потім дванадцятьом. Потім з’явився більш як п’ятистам браттям, що більшість із них до нині в живих, а деякі й померли. Потім з’явився Він Якову, а також всім апостолам, а після всіх Він з’явився й мені, мов якомусь викидню” (1Кор. 15:3-8).

В Пс. 2:7 ми читаємо: “Сповіщу постанову. Промовив до Мене Господь: – Ти Мій Син, Я сьогодні Тебе породив.” Слово “нині” ніяк не відноситься до вічності, бо вічність не має ні “вчора”, ні “сьогодні”, ні “завтра”. Слово “нині” є поняттям часу. У Старому Завіті пророчо викладено план Божий, виконання якого відбувається в Новому Завіті.

Далі в Пс. 2:8 ми читаємо: “Проси у Мене і Я дам тобі народи у спадщину, і краї землі у володіння Тобі”. У цих двох віршах мова йде про народження Сина і про те, що Йому в спадок дані будуть всі народи. Людина не спасеться через те, що вірить в існування Бога. І біси вірують і тремтять (Як. 2:19). Спасаюча віра полягає в тому, що єдиний істинний Бог відкупив нас через Сина. Тому написано: “… віруй в Господа Ісуса Христа і спасешся ти сам, та увесь твій дім” (Діян. 16:31).

В Пс. 2:12 висвітлюється божественна сутність: “Шануйте Сина, щоб Він не розгнівався і щоб вам не загинути в дорозі, бо гнів Його незабаром запалиться. Блаженні всі, хто має надію на Нього.” Цих слів нам не можна ігнорувати. Багато хто говорить про Бога і про улюбленого Отця на небі, але не визнають, що Отець відкрив Себе через Сина Спасителя тут на землі. Єдина, справжня і спасаюча віра в Бога, є віра в Ісуса Христа, бо тільки в Ньому прийшов Бог на зустріч людству. Тільки в Ньому ми зустрічаємо Бога і знаходимо спасіння. Таким чином ми повинні вірити в Нього, бо тільки так Він явив людям спасительну благодать.

Заради нас Він влаштував відносини, як відносини між батьком і сином, щоб нам можна було стати синами і дочками Божими. Ми читаємо пророцтво: “Я буду йому батьком і він буде Мені за сина” (2Цар. 7:14). “І там, де говорили їм: “Ви не мій народ”, … будуть говорити їм: “Ви сини Бога живого” (Ос. 2:1). Павло писав: “Вийдіть з-поміж них і відлучіться, каже Господь, і не торкайтесь нечистого і Я прийму вас; і буду вам Отцем, і ви будете Моїми синами і дочками, каже Господь Вседержитель” (2Кор. 6:17-18). У Еф. 1:5 Павло підкреслив ясний сенс: “… призначивши наперед, щоб нас усиновити Собі через Ісуса Христа, за вподобанням волі Своєї”. Є на землі люди, які слухняні волі Божій і знаходяться в плані Його. Вони у Христі мають Боже благовоління.

Про Сина Божого написано: “Він буде кликати Мене: – Ти Батько мій, Бог мій, і скеля спасіння мого. І Я зроблю його первістком, найвищим за всіх земних царів” (Пс. 89:27-28). В плотському тілі страждав і помер Син Божий, заміщаючи всіх синів і дочок Божих. Через Його воскресіння, Його смертне тіло одягнулось в безсмертя. В цьому знаходиться і наша підстава для воскресіння і зміни тіла нашого.

Тут мова не йде про пізнання або вчення, або про спірні питання, а про здійснення Божого наміру, щоб зробити з чад людських дітей Божих. В Пс. 68:20-21 написано: “Благословен Господь всякий день. Бог, наш Спаситель, несе наш тягар! Бог для нас – Бог спасіння, у Господа Владики – спасіння від смерти”. Не було жодної людини, яка мала би владу над смертю, навпаки, смерть має владу над кожною людиною; доказом цього є безліч кладовищ. Але як говорить Господь: “Від влади пекла Я відкуплю їх, від смерті врятую їх. Смерть! Де твоє жало? Пекло! Де твоя перемога?” (Ос. 13:14) В Зах. 9:11 сповіщено відкуплення і навіть звільнення святих Старого Завіту від влади смерті: “А що до тебе, з - за крові заповіту твого, Я випущу твоїх в’язнів із ями, в якій немає води.”

Новий Завіт був уже обіцяний в Старому Завіті. Пророк Єремія писав: “Ось дні настають, говорить Господь, і складу Я із домом Ізраїлевим і з Юдиним домом Новий Заповіт, не за заповітом, що його Я склав був з отцями їхніми в той день, коли взяв їх за руку, щоб вивести їх із землі єгипетської; той завіт Мій вони порушили, хоча Я залишався в союзі з ними, говорить Господь. Але ось завіт, який Я укладу з домом Ізраїля після тих днів, – говорить Господь: – Вкладу Закона Свого в середину їхню, і на їхньому серці його напишу, і буду їм Богом, а вони будуть Моїм народом. І більше не будуть навчати вони один одного, брат брата і говорити: “Пізнайте Господа”, бо всі будуть знати Мене, від малого до великого, – говорить Господь, – бо Я прощу беззаконня їх і їхніх гріхів більше вже не буду згадувати.” (Єр. 31:31 -34)

Це сталося коли наш Господь помер і заключив Новий Заповіт. Він сказав в Матв. 26:28: “Бо це є кров Моя Нового Заповіту …” У Матв. 27:45-54 і в інших Євангеліях описана ця могутня подія. Через смерть і воскресіння Він переміг диявола і пекло.

Петро описує справу відкуплення наступними словами: “Бо й Христос, щоб привести нас до Бога, один раз постраждав за гріхи наші, праведний за неправедних, умертвлений тілом, але Духом оживлений.” (1Пет. 3:18) Він відданих на смерть звільнив і тих, що зійшли в пекло – відкупив. Апостол Павло пише: “А що діти стали спільниками тіла та крови, то й Він став подібним їм, щоб смертю знищити того, хто має владу смерти, тобто диявола, і визволити тих, що їх страх смерті все життя тримав в неволі” (Євр. 2:14 -15).

Після того, як Він вчинив відкуплення, в третій день воскрес і в сороковий день після воскресіння вознісся на небо. Відповідні місця Писання про ці події в Новому Завіті відомі всім (віруючим). Про ці події було вже сповіщено в Старому Завіті. В Пс. 68:19 написано: “Ти зійшов на висоту, полонив полон, прийняв дари для людей…” В Пс. 46:6 ми читаємо: “Вознісся Бог під оклики веселі, Господь – під голос труби.” У Еф. 4:10 ясно видно, Хто це був, Який помер і зійшов до найнижчих місць землі, Який переможно воскрес, Який вознісся на небо: “Хто зійшов, Той самий і піднявся високо найвище всіх небес, щоб наповнити весь світ” (німецький переклад).

Свідченням апостола Павла ми бажаємо закінчити цю главу: “Бо я передав вам найперше те, що й сам прийняв був, тобто, що Христос помер за гріхи наші згідно з Писанням і що Він був похований, і що третього дня Він воскрес за Писанням, і що з’явився Кифі, потім дванадцятьом. Потім з’явився більш як п’ятистам браттям, що більшість із них до нині в живих, а деякі й померли. Потім з’явився Він Якову, а також всім апостолам, а після всіх Він з’явився й мені, мов якомусь викидню” (1Кор. 15:3-8).