Новий Завіт щодо теми Божества заподіює людям більше труднощів, ніж Старий Завіт. Це відбувається через те, що ми сьогодні маємо справу з не біблійним теологічним мисленням. Навіть на церковному соборі в Нікеї (325 р. після Христа) ще не дискутували про “Трійцю”. Кожен історик церкви знає, що тоді там стояло питання про Божество Ісуса Христа, яке ясно відстоював Афанасій в протилежність Арію. Формулювання “Трійці” є продуктом розуму і ґрунтуються на повному непорозумінні. При цьому не бралися до уваги ні слова пророків і апостолів, ні вислови мужів Божих, які жили безпосередньо після апостолів. Вчення про “Трійцю” походить з епохи філософсько-теологічного мислення. Було наказано своєму розуму: “Ти повинен бачити Одного Бога, як три особи!” І все ж таки бачили не Одного Бога, але три особи, і таким чином з монотеїзму вийшли “три боги”.

Це спасительно – історичний факт, що Єдиний Бог відкрився, як Слово – Логос і діяв до втілення Себе в Людину, не був зрозумілий і не сприйнятий. (Йоан. 1:1) Бог сповіщав через пророків, але Його мова в Сині була вже не сповіщенням, але результатом і відповіддю. Кому корисне спекулятивне помилкове пізнання? Мова йде про найвище і найсвятішше одкровення. Сущий поза часом, який стоїть вище за все, увійшов в історію; як Слово, яке було на початку, стало плоттю і перебувало між нами (Йоан. 1:14). З’явивилося Світло, настав новий день, день спасіння (Іс. 49:8; 2. Кор. 6:2). Зійшло Сонце Правди, з’явилося нове життя від Духа Божого. Це було Божественне втручання в людську історію. Ми маємо справу з єдністю Сутності і одкровення Божого. Тільки в тому випадку, якщо істинно те, що Сам Бог був у Христі; істинно і те, що Він примирив нас із Собою (2Кор. 5:19).

Один історик пише про церковного вчителя Афанасія, який посилався на Іренея: “Думка Афанасія, що в Ісусі Сам Бог явився і відкрився нам, і відкупив нас, і ми в ньому маємо Самого Отця, є вирішальною.” Ще цитата Лютера: “Примиритель повинен бути Самим Богом, тому що від страшного гріхопадіння і вічної смерті неможливо позбутися, якщо не зробить цього позбавлення вічна Особистість, Яка має владу над гріхом і смертю, щоб дати виправдання і вічне життя. Це не міг зробити Ангел, ні будь – яке інше творіння, це повинен був бути Сам Бог.” Отже не біблійне вчення “Трійці” стало євреям і мусульманам найбільшою перешкодою. Замість того, щоб бачити одкровення Божі – Отця, Сина і Святого Духа, – одне за іншим, люди поставили їх поруч (пліч-о-пліч).

Кожна богобоязлива людина ясно може бачити і розуміти, що Старий і Новий Заповіти повинні бути в повній узгодженності, і в них не може бути протиріч. Пророцтво і виконання пророцтва повинні точно співпадати, як воно і є насправді. Як Старий, так і Новий Заповіти свідчать про факт, що Він, маючи образ Божий, прийняв повністю людське єство.

Згідно Бутт. 1:26-28 Бог створив Адама за образом Божим; це означає, Адам був в духовній тілесності. Пізніше Господь Бог створив людину в тілі земної плоті (Бутт. 2:7). Потім узяв Він Єву з Адама. Так як падіння людини відбулося в тілі плоті, то і Бог повинен був прийти в тілі плоті. Христос був другий Адам. На Голгофі був пробитий бік Його і через Його спасительну справу була взята з Нього Його наречена. Вона від плоті і кісток Його (Еф. 5:30). Щоб людині повернути божественну природу, Бог став по плоті людиною, але по Духу Він залишався Богом. Тільки Він Сам міг повернути людям божественність.

Про Одного Бога точно так же свідчить Новий Завіт, як і Старий Завіт. “Ісус відповів йому: ось перша з усіх заповідей: “Слухай Ізраїль! Господь Бог наш є Господь єдиний; І люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю.” (Мар. 12:29-30) У Рим. 3:30 написано: “Тому що один Бог, Який виправдає обрізаних по вірі й необрізаних через віру.” У посланні Іуди пише Апостол: “ … Єдиному Богу, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила та влада перше всіх віків, і тепер і на віки вічні” (вірш 25).

Перш ніж ми будемо розглядати окремі “області” Господнього різноманіття, слід ще раз підкреслити Його Божество Писанням Нового Завіту. Письмо свідчить, що Месія є Богом: “… тобто, вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти і законодавство, і богослужіння і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, Благословенний навіки, амінь.” (Рим. 9:4-5) Апостол Йоан висловив так: “Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам (світло і) розум, щоб пізнали (Бога) Істинного і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі: Це є істинний Бог і життя вічне.” (1Йоан. 5:20)

Павло дав ясне свідоцтво словами: “І беззаперечно – велика благочестя таємниця: Бог явився у плоті, виправдав себе в Дусі, показав Себе ангелам, проповіданий між народами, увірувано в Нього в світі, вознісся у славі.” (1Тим. 3:16) Однакове свідоцтво пророків і апостолів не можна не чути і не бачити. До “Колосян” Павло пише: “Щоб потішити їхні серця, з’єднані в любові для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога. Ця таємниця – Христос, в Якому всі скарби премудрості й пізнання” (Кол. 2:2-3) (пер. з німецького). Божество Ісуса Христа є основа нашої віри і абсолютна передумова для нашого спасіння.

Новий Завіт щодо теми Божества заподіює людям більше труднощів, ніж Старий Завіт. Це відбувається через те, що ми сьогодні маємо справу з не біблійним теологічним мисленням. Навіть на церковному соборі в Нікеї (325 р. після Христа) ще не дискутували про “Трійцю”. Кожен історик церкви знає, що тоді там стояло питання про Божество Ісуса Христа, яке ясно відстоював Афанасій в протилежність Арію. Формулювання “Трійці” є продуктом розуму і ґрунтуються на повному непорозумінні. При цьому не бралися до уваги ні слова пророків і апостолів, ні вислови мужів Божих, які жили безпосередньо після апостолів. Вчення про “Трійцю” походить з епохи філософсько-теологічного мислення. Було наказано своєму розуму: “Ти повинен бачити Одного Бога, як три особи!” І все ж таки бачили не Одного Бога, але три особи, і таким чином з монотеїзму вийшли “три боги”.

Це спасительно – історичний факт, що Єдиний Бог відкрився, як Слово – Логос і діяв до втілення Себе в Людину, не був зрозумілий і не сприйнятий. (Йоан. 1:1) Бог сповіщав через пророків, але Його мова в Сині була вже не сповіщенням, але результатом і відповіддю. Кому корисне спекулятивне помилкове пізнання? Мова йде про найвище і найсвятішше одкровення. Сущий поза часом, який стоїть вище за все, увійшов в історію; як Слово, яке було на початку, стало плоттю і перебувало між нами (Йоан. 1:14). З’явивилося Світло, настав новий день, день спасіння (Іс. 49:8; 2. Кор. 6:2). Зійшло Сонце Правди, з’явилося нове життя від Духа Божого. Це було Божественне втручання в людську історію. Ми маємо справу з єдністю Сутності і одкровення Божого. Тільки в тому випадку, якщо істинно те, що Сам Бог був у Христі; істинно і те, що Він примирив нас із Собою (2Кор. 5:19).

Один історик пише про церковного вчителя Афанасія, який посилався на Іренея: “Думка Афанасія, що в Ісусі Сам Бог явився і відкрився нам, і відкупив нас, і ми в ньому маємо Самого Отця, є вирішальною.” Ще цитата Лютера: “Примиритель повинен бути Самим Богом, тому що від страшного гріхопадіння і вічної смерті неможливо позбутися, якщо не зробить цього позбавлення вічна Особистість, Яка має владу над гріхом і смертю, щоб дати виправдання і вічне життя. Це не міг зробити Ангел, ні будь – яке інше творіння, це повинен був бути Сам Бог.” Отже не біблійне вчення “Трійці” стало євреям і мусульманам найбільшою перешкодою. Замість того, щоб бачити одкровення Божі – Отця, Сина і Святого Духа, – одне за іншим, люди поставили їх поруч (пліч-о-пліч).

Кожна богобоязлива людина ясно може бачити і розуміти, що Старий і Новий Заповіти повинні бути в повній узгодженності, і в них не може бути протиріч. Пророцтво і виконання пророцтва повинні точно співпадати, як воно і є насправді. Як Старий, так і Новий Заповіти свідчать про факт, що Він, маючи образ Божий, прийняв повністю людське єство.

Згідно Бутт. 1:26-28 Бог створив Адама за образом Божим; це означає, Адам був в духовній тілесності. Пізніше Господь Бог створив людину в тілі земної плоті (Бутт. 2:7). Потім узяв Він Єву з Адама. Так як падіння людини відбулося в тілі плоті, то і Бог повинен був прийти в тілі плоті. Христос був другий Адам. На Голгофі був пробитий бік Його і через Його спасительну справу була взята з Нього Його наречена. Вона від плоті і кісток Його (Еф. 5:30). Щоб людині повернути божественну природу, Бог став по плоті людиною, але по Духу Він залишався Богом. Тільки Він Сам міг повернути людям божественність.

Про Одного Бога точно так же свідчить Новий Завіт, як і Старий Завіт. “Ісус відповів йому: ось перша з усіх заповідей: “Слухай Ізраїль! Господь Бог наш є Господь єдиний; І люби Господа Бога твого всім серцем твоїм, і всією душею твоєю, і всією думкою твоєю, і всією силою твоєю.” (Мар. 12:29-30) У Рим. 3:30 написано: “Тому що один Бог, Який виправдає обрізаних по вірі й необрізаних через віру.” У посланні Іуди пише Апостол: “ … Єдиному Богу, Спасителю нашому через Ісуса Христа Господа нашого, слава і велич, сила та влада перше всіх віків, і тепер і на віки вічні” (вірш 25).

Перш ніж ми будемо розглядати окремі “області” Господнього різноманіття, слід ще раз підкреслити Його Божество Писанням Нового Завіту. Письмо свідчить, що Месія є Богом: “… тобто, вони ізраїльтяни, що їм належить синівство, і слава, і заповіти і законодавство, і богослужіння і обітниці, що їхні й отці, і від них же тілом Христос, що Він над усіма Бог, Благословенний навіки, амінь.” (Рим. 9:4-5) Апостол Йоан висловив так: “Знаємо також, що Син Божий прийшов і дав нам (світло і) розум, щоб пізнали (Бога) Істинного і щоб бути в правдивому Сині Його, Ісусі Христі: Це є істинний Бог і життя вічне.” (1Йоан. 5:20)

Павло дав ясне свідоцтво словами: “І беззаперечно – велика благочестя таємниця: Бог явився у плоті, виправдав себе в Дусі, показав Себе ангелам, проповіданий між народами, увірувано в Нього в світі, вознісся у славі.” (1Тим. 3:16) Однакове свідоцтво пророків і апостолів не можна не чути і не бачити. До “Колосян” Павло пише: “Щоб потішити їхні серця, з’єднані в любові для всякого багатства повного розуміння, для пізнання таємниці Бога. Ця таємниця – Христос, в Якому всі скарби премудрості й пізнання” (Кол. 2:2-3) (пер. з німецького). Божество Ісуса Христа є основа нашої віри і абсолютна передумова для нашого спасіння.