Біблія, Старий Завіт, була спочатку написана на єврейській мові. Єврейська мова була на протязі перших 1750 років, до будівництва Вавілонської вежі, єдиною мовою на землі (Бутт. 11:6-7). У Бутт. 14:13 Авраам був названий “євреєм”. У Вих. 7:16 Мойсей сказав фараонові: “ГОСПОДЬ, Бог євреїв, послав мене до тебе з вказівкою: – Відпусти Мій народ, щоб він служив Мені в пустелі!” ГОСПОДЬ Ісус після Свого вознесіння також говорив на еврейскій, про що свідчить свідоцтво Павла: “Коли ж ми усі впали на землю, то я почув голос, який сказав мені на єврейській народній мові…” (Дії. 26:14) У єврейській мові особи, імена і навіть назви населенних пунктів часто мають таке значення, яке не завжди виражене при перекладах на інші мови.

Старий Завіт закінчується пророком Малахією, який жив близько 400 років до Р. Х.. А до цього часу у вигляді книжкових сувоїв існували п’ять книг Мойсея, пророки і псалми. І тільки в проміжку часу від 300 до 200 року до Р. Х. був Старий Завіт з його 39 книгами узагальнений в одно ціле. Проте окремі сувої продовжували існувати і далі. У Кумрані на Мертвому морі були знайдені з 1947 по 1956 р.р. старі відомі рукописи Біблії, а посеред них був майже неушкоджений сувій книги Ісаї завдовжки в 7,3 м., псалми і книга Даниїла. Їх можна побачити в ізраїльському музеї “Скринька книги” в Єрусалимі. Ісус, наш ГОСПОДЬ і Спаситель, підкреслив ще в Лук. 24:44-45 ці три окремі частини: закон Мойсея, псалми і пророки: “…що потрібно було сповнитися все, що написано про Мене в законі Мойсея, в пророках і псалмах”. Одного разу Він прочитав в синагозі в Назареті з сувою пророка Исаї (Іс. 61:1), а потім сказав: “Сьогодні перед вашими очима збулося слово Писання цього” (Лук. 4:16-21). У той час дійсно збулися більше ста пророцтв Старого Завіту, які відносяться до Божого плану спасіння.

Єврейський Старий Завіт був перекладений єврейськими вченими на тодішню грецьку світову мову лише близько 250 р. до Р.Х. у Александрії, Єгипті. Проте єврейські вчені Тори в Ізраїлі не визнали цього перекладу, названого “Септуагінтою LXX”. У нім вже цінні і важливі смислові значення, які без зусиль можна розпізнати у єврейському тексті, читачеві часто не піддаються розпізнаванню. Тому в цьому викладі, там, де це необхідно, читачеві має бути показане те первинне значення, яке добре видно в єврейському тексті. Проте навіть ті люди, які володіють декількома мовами, залежать від керівництва і одкровення Духа Божого. Ми віримо в абсолютне натхнення Святого Писання, яке в самому собі узаконене повною відповідністю Старого і Нового Завіту.

Новий же Заповіт з його 27 книгами виник як “канон” (прикладний шнур), на протязі перших християнських століть. Спочатку сталося те, що Лука викладає на початку свого євангелія: “Як відомо, що вже багато хто почав складати оповідання про події, які відбулися посеред нас…” З багатьох оповідань залишилися тільки чотири, а саме: від Матвія, від Марка, від Луки і від Йоана, записи яких були включені до біблійного канону як “євангелія”. Вони були призначені для того, щоб те, що сталося в житті і діяльності Ісуса Христа, і відноситься до історії спасіння, залишити наступним поколінням. Кожне євангеліє має свій власний стиль, але в їх різноманітті вони видають у результаті великий образ нашого ГОСПОДА і Спасителя, починаючи з Його народження і до Його вознесіння на небо.

Матвій, наприклад, відразу приводить доказ про те, що з народженням Христа збулося пророцтво з Іс. 7:14: “Ось, діва зачне і стане матір’ю Сина, Якому дадуть ім’я Еммануїл…” (Матв. 1:18-25) В розділі 2:1-6 він повідомляє про Його народження у Вифлеємі і підкреслює виконання обіцяння з Міхея 5: “А ти, Вифлееме-Ефрато … з тебе вийде Мені Той, Хто має бути Володарем в Ізраїлі!”

Марко розпочинає своє євангеліє з двох старозавітних пророцтв, які торкалися служіння Йоана Хрестителя, а саме: Іс. 40:3: “…Голос закликає в пустелі: Приготуйте шлях Господеві, зробіть прямими стежки Його!” І Малах. 3:1: “Ось, Я посилаю вісника Мого переді мною…”

Лука відразу ж в першій главі повідомляє про відвідування в храмі Ангелом Гавриїлом Захарії, який провістив йому народження Йоана Хрестителя, а також про відвідування Ангелом Гавриїлом Марії, який повідомив їй про народження Відкупителя: “Тоді Ангел сказав їй: Не бійся, Марія, бо ти знайшла милість у Бога! Добре знай: ти зачнеш і станеш матір’ю Сина, Якому ти даси ім’я Ісус” (на єврейскій: Яшуа).

Йоан повертається до самого початку і свідчить: “На початку було Слово…” (Йоан. 1:1) “…І Слово стало Тілом і зайняло Своє житло посеред нас…” (вірш 14)

І тільки той, хто прочитає усі чотири євангелія, отримає повний огляд життя і діяльності; служіння, страждання, смерті, воскресіння і вознесіння нашого Відкупителя, як вищої точки історії спасіння, про який вже провіщено було в Старому Завіті.

За євангеліями послідували Діяння апостолів першої Церкви, потім послання апостолів, і нарешті, Одкровення Ісуса Христа, яке було дано апостолові Йоану на грецькому острові Патмос.

Спочатку євангелія і послання апостолів читалися в помісних церквах, і передавалися далі: “Коли цей лист буде прочитаний у вас, то потурбуйтеся про те, щоб він потрапив для прочитання і в Лаодікійську церкву, а ви отримали для прочитання той, який з Лаодікії.” (Кол. 4:16). Це сповіщення поширилося на весь світ, як ГОСПОДЬ повелів це у Своєму місіонерському велінні.

Аж до винаходу сучасного книгодрукування в 15 столітті, ці тексти знову і знову переписувалися від руки. З перекладами іншими мовами прийшов розподіл на розділи, а за тим і на вірші. Ще раз треба підкреслити те, що не порівняння багатьох перекладів, якими б цінними вони не були, приносять нам ясність, а тільки Дух Божий дійсно досліджує глибини Божі (1Кор. 2:10) і вводить нас в усю істину (Йоан. 16:13). Буква, тобто написане слово, повинно стати для нас відкритим і живим словом, бо слово Боже перебуває вічно (1Петр. 1:25; Іс. 40:8).

Біблія, Старий Завіт, була спочатку написана на єврейській мові. Єврейська мова була на протязі перших 1750 років, до будівництва Вавілонської вежі, єдиною мовою на землі (Бутт. 11:6-7). У Бутт. 14:13 Авраам був названий “євреєм”. У Вих. 7:16 Мойсей сказав фараонові: “ГОСПОДЬ, Бог євреїв, послав мене до тебе з вказівкою: – Відпусти Мій народ, щоб він служив Мені в пустелі!” ГОСПОДЬ Ісус після Свого вознесіння також говорив на еврейскій, про що свідчить свідоцтво Павла: “Коли ж ми усі впали на землю, то я почув голос, який сказав мені на єврейській народній мові…” (Дії. 26:14) У єврейській мові особи, імена і навіть назви населенних пунктів часто мають таке значення, яке не завжди виражене при перекладах на інші мови.

Старий Завіт закінчується пророком Малахією, який жив близько 400 років до Р. Х.. А до цього часу у вигляді книжкових сувоїв існували п’ять книг Мойсея, пророки і псалми. І тільки в проміжку часу від 300 до 200 року до Р. Х. був Старий Завіт з його 39 книгами узагальнений в одно ціле. Проте окремі сувої продовжували існувати і далі. У Кумрані на Мертвому морі були знайдені з 1947 по 1956 р.р. старі відомі рукописи Біблії, а посеред них був майже неушкоджений сувій книги Ісаї завдовжки в 7,3 м., псалми і книга Даниїла. Їх можна побачити в ізраїльському музеї “Скринька книги” в Єрусалимі. Ісус, наш ГОСПОДЬ і Спаситель, підкреслив ще в Лук. 24:44-45 ці три окремі частини: закон Мойсея, псалми і пророки: “…що потрібно було сповнитися все, що написано про Мене в законі Мойсея, в пророках і псалмах”. Одного разу Він прочитав в синагозі в Назареті з сувою пророка Исаї (Іс. 61:1), а потім сказав: “Сьогодні перед вашими очима збулося слово Писання цього” (Лук. 4:16-21). У той час дійсно збулися більше ста пророцтв Старого Завіту, які відносяться до Божого плану спасіння.

Єврейський Старий Завіт був перекладений єврейськими вченими на тодішню грецьку світову мову лише близько 250 р. до Р.Х. у Александрії, Єгипті. Проте єврейські вчені Тори в Ізраїлі не визнали цього перекладу, названого “Септуагінтою LXX”. У нім вже цінні і важливі смислові значення, які без зусиль можна розпізнати у єврейському тексті, читачеві часто не піддаються розпізнаванню. Тому в цьому викладі, там, де це необхідно, читачеві має бути показане те первинне значення, яке добре видно в єврейському тексті. Проте навіть ті люди, які володіють декількома мовами, залежать від керівництва і одкровення Духа Божого. Ми віримо в абсолютне натхнення Святого Писання, яке в самому собі узаконене повною відповідністю Старого і Нового Завіту.

Новий же Заповіт з його 27 книгами виник як “канон” (прикладний шнур), на протязі перших християнських століть. Спочатку сталося те, що Лука викладає на початку свого євангелія: “Як відомо, що вже багато хто почав складати оповідання про події, які відбулися посеред нас…” З багатьох оповідань залишилися тільки чотири, а саме: від Матвія, від Марка, від Луки і від Йоана, записи яких були включені до біблійного канону як “євангелія”. Вони були призначені для того, щоб те, що сталося в житті і діяльності Ісуса Христа, і відноситься до історії спасіння, залишити наступним поколінням. Кожне євангеліє має свій власний стиль, але в їх різноманітті вони видають у результаті великий образ нашого ГОСПОДА і Спасителя, починаючи з Його народження і до Його вознесіння на небо.

Матвій, наприклад, відразу приводить доказ про те, що з народженням Христа збулося пророцтво з Іс. 7:14: “Ось, діва зачне і стане матір’ю Сина, Якому дадуть ім’я Еммануїл…” (Матв. 1:18-25) В розділі 2:1-6 він повідомляє про Його народження у Вифлеємі і підкреслює виконання обіцяння з Міхея 5: “А ти, Вифлееме-Ефрато … з тебе вийде Мені Той, Хто має бути Володарем в Ізраїлі!”

Марко розпочинає своє євангеліє з двох старозавітних пророцтв, які торкалися служіння Йоана Хрестителя, а саме: Іс. 40:3: “…Голос закликає в пустелі: Приготуйте шлях Господеві, зробіть прямими стежки Його!” І Малах. 3:1: “Ось, Я посилаю вісника Мого переді мною…”

Лука відразу ж в першій главі повідомляє про відвідування в храмі Ангелом Гавриїлом Захарії, який провістив йому народження Йоана Хрестителя, а також про відвідування Ангелом Гавриїлом Марії, який повідомив їй про народження Відкупителя: “Тоді Ангел сказав їй: Не бійся, Марія, бо ти знайшла милість у Бога! Добре знай: ти зачнеш і станеш матір’ю Сина, Якому ти даси ім’я Ісус” (на єврейскій: Яшуа).

Йоан повертається до самого початку і свідчить: “На початку було Слово…” (Йоан. 1:1) “…І Слово стало Тілом і зайняло Своє житло посеред нас…” (вірш 14)

І тільки той, хто прочитає усі чотири євангелія, отримає повний огляд життя і діяльності; служіння, страждання, смерті, воскресіння і вознесіння нашого Відкупителя, як вищої точки історії спасіння, про який вже провіщено було в Старому Завіті.

За євангеліями послідували Діяння апостолів першої Церкви, потім послання апостолів, і нарешті, Одкровення Ісуса Христа, яке було дано апостолові Йоану на грецькому острові Патмос.

Спочатку євангелія і послання апостолів читалися в помісних церквах, і передавалися далі: “Коли цей лист буде прочитаний у вас, то потурбуйтеся про те, щоб він потрапив для прочитання і в Лаодікійську церкву, а ви отримали для прочитання той, який з Лаодікії.” (Кол. 4:16). Це сповіщення поширилося на весь світ, як ГОСПОДЬ повелів це у Своєму місіонерському велінні.

Аж до винаходу сучасного книгодрукування в 15 столітті, ці тексти знову і знову переписувалися від руки. З перекладами іншими мовами прийшов розподіл на розділи, а за тим і на вірші. Ще раз треба підкреслити те, що не порівняння багатьох перекладів, якими б цінними вони не були, приносять нам ясність, а тільки Дух Божий дійсно досліджує глибини Божі (1Кор. 2:10) і вводить нас в усю істину (Йоан. 16:13). Буква, тобто написане слово, повинно стати для нас відкритим і живим словом, бо слово Боже перебуває вічно (1Петр. 1:25; Іс. 40:8).